2006 підсумки

Вперше за 26 років підбиваю підсумки року що минув. Мабуть тому що скоро тих років стане 27…
Це був важкий, але дуже плідний рік. За підзвітних 365 днів я встиг:
• одружитись (подяка Христині Мирославівні)
• збудувати хату (подяка Мирославі Богданівні, Оксані Андріївні, Євгену Григоровичу, Марті Богданівні, Лідії Миколаївні, Павлу Йосиповичу)
• попасти з гіпертонічним кризом до лікарні (подяка Хаміду Бахадорі)
• встряти в перший майновий конфлікт з новоспеченими сусідами (особлива подяка Володимиру Андрійовичу та Марії якось-там)
• стати мисливцем (подяка Андрію Ярославовичу, Василю Степановичу)
• підрости по кар’єрній драбині (подяка Сергію Миколайовичу)

чого бажаю від року наступного:
• щоб був трішки більш послідовним
• щоб вироблення дозволу на фузею було легким і не надто коштовним
і щоб сама фузея виявилась якісною і доступною за ціною
• щоб був час для відпочинку
• щоб посаджені дерева прививались і росли високими-високими і міцними-міцними
• щоб рахунки з будови не були кусючими
• щоб паркан з сусідом був високим і недотоканним

Fedora 6, або куди пішли гроші

Fedora це некомерційний, неприбутковий проект, що функціонує під егідою організації fedora.org і має на меті випуск дистрибутиву операційної системи Linux
Попри всю «неприбутковість», головним спонсором Fedora є корпорація RedHat, котра апробує таким чином технології перед тим як вони попадуть в RHEL.
В 6 ітерації, такими є вдосконалений SELinux, візуальний інтерфейс для Xen, швидша ext3, графічні бібліотеки AIGL, XGl.
Fedora в серверному застосуванні є доволі стабільним дистрибутивом. Найкраще про це свідчить факт, що саме на ній функціонує Wikipedia. А от з десктопним варіантом справи дещо сумніші.

Попри всі пафосні заяви типу «краще сто разів розмонтую CD, ніж перейду на мастдай», кожен користувач ОС хоче мати зручний інструмент для своїх щоденних задач – написати листа, перевірити пошту, скачати фотки, побровзати нет, послухати музичку, подивитись фільм. Прикро, але з кожним черговим релізом у Fedora це виходить щораз гірше.
В 6 версії наприклад не розпізнає камеру і відповідно не тягне фотки, не працює print-сервер, щоб встановити MPlayer треба доставити 28 ліб.

На фоні зусиль Негропонте по випуску OLPC (One Laptop Per Child) ціною в $100 з Fedora на борту, і альянсу з SONY по встановленню Fedora 5 в PS3, нестабільність і сирість чергових десктопних релізів виглядає просто диверсією.

Після появи Debian-based Ubuntu, користувачі можуть вибирати між трьома основними релізами: OpenSuse, Ubuntu, Fedora. Конкуренція це завжди добре, і віддік/наплив користувачів свідчить про провальність/правильність обраної стратегії. І те що за популярністю Fedora вже третій рік поспіль 3-тя – тільки підтвердження тому що настав час щось міняти.

Будова – 8

За підзвітних два тижні ми мали намір залити чорнові підлоги на 1 поверсі, закінчити з ринвами і законсервувати будову на зиму. Нажаль керівник групи робочих потягнув спину складаючи бордюрчики і підлоги відтермінувались до його повного одужання. Ринви це також епопея – про неї трохи нижче – але і вони пішли в роботу після тижня відлежування під замком.

Разом з температурою, впав і темп робіт. Але це нас не дратує, а скоріш визначає ПОЧАТОК НАСТУПНОГО ЕТАПУ – Будова 2007!

Ринви… почалось все з того що наш виконроб Павло Йосипович зателефонував мені пізно ввечері і повідомив, що ціни на ринви зростуть з наступного дня на 10%. Телефонував він в час вечірнього конференсу з замовником, і мені довелось одним вухом слухати американців, а іншим – його.
Після першої новини, Йосипович повідомив і другу - вартість повного комплекту близько $750. Це мене не на жарт збентежило (я ж то виріс на ринвах з оцинкованої бляхи, вартістю $2 за метр) і в пориві обурення, я пропустив напад традиційного українського звіра – «жаби» – котрий взявся мене душити. Наслідками цього стали удушшя і поганий сон впродовж наступних 7 днів.
Вдома, мама переконала мене що «Йосипович тебе дурить», і ми взялись оформляти ринви власними силами. Звернулись до мого сусіда, за сумісництвом – виконроба великої будівельної фірми. Він домовився нам в ГалСпецПрофілі (Тарнавського 74 – надалі ГСП) про 10% скидку. І з нею вийшло ті самі $750.

Варто також сказати що черга на товар ГСП така, що ми змогли затоваритись тільки на 3 день після видачі нам накладних.
Того дня наш Павло Йосипович проявив себе суперменом! Справа в тому, що колір ринв ми вибрали яскраво-червоний, що не пасувало до нашого темно-червоного даху і коричневої бляхи обшивки. Треба було КОРИЧНЕВИЙ!
Коли я попробував зателефонувати Віті – директору ГСП, то виявилось що в нього просунута фірма, яка використовує 1С і тому «це не просто», бо йому доведеться викласти всю суму з власної кишені «потому шо червоний колір вже пішов на київ, а коричневий ще тільки треба замовляти»

Як тільки ми з Христею озброїлись законом про Захист Прав Споживачів і зібрались їхати в ГСП, зателефонував Павло Йосипович і повідомив що «трохи більше напористості» і Вітя здався… Ну що можна сказати?! – Браво, Павло Йосипович! Ви молодець!

В підсумок скажу таке – хто на рускій програмі працює, той хороший бізнес НЕ збудує.
1С – go farming!

Будова – 7

Закінчено:

• мурівку
• комини
• дах
• виставлено бордюрчики по всій довжині вулиці

Перед нами:

• встановлення ринв
• заливка чорнової підлоги на першому поверсі
• утеплення даху
• консервація будови

Оціночний кошторис прийдешніх робіт ~ $3000

Щодо моїх вражень… отож хата зі сторони пустомитівської траси (північна сторона) виглядає як довжелезна (15 метрів) стодола з гарними коминами. Згідно генерального плану її вигляд повинні розрадити два мансардних вікна. Ще два м. вікна повинні освітлювати хату з південної сторони. Однак, виходячи з їхньої вартості в $700 штучка і плачевного стану нашого бюджету, ми прийняли мужнє рішення наразі жодних мансардних вікон не ставити. Більше того – електрику, тиньк, чистові підлоги ми переносимо на «потім».

Оце казкове «потім» повинно збігтись в часі з сумою, котра покриє тинькування+електрику.

План мінімум передбачає приготування коридору, ванни, вітальні і кухні. Враховуючи цьогорічні $4 за метр2 і реалістичний прогноз, ранньою весною наступного року дешевших $5 за метр штукатурів не знайти.

Математика – річ непідкупна… біль-менш реалістичні дати переселення віддалені від нас на 2-4 роки.

І весь цей час нам доведеться сторожити майно «під відкритим небом» від чудесників, здатних приробити «ноги» до всього легшого тонни. Можна трохи спараноїданити.

З недавніх вражень поділюся лише тими про комини.

Комин – це акт економічної диверсії!

Кожен комин це порядку 2.5-3 тисяч цегли. Цегла, прошу зауважити, мусить бути повнотіла. Комин з пустотілої цегли (а тепер тільки таку і роблять) не може використовуватись без шкоди для здоров’я.

Зовнішню частину комина слід утеплити мінераловатою/пінопластом (кладеться на морозостійкий термопластичний клей), заклеїти сіткою, і прикрасити морозостійкою плиткою (кладеться на морозостійкий термопластичний клей).

Вартість матеріалів складає 1.5-2 тисячі $ на один. До цього додайте фахових майстрів.

В протилежному разі вас чекає сюжет з життя мого співпрацівника, в якого після дощу, при працюючому котлі/каміні з комина ллється сірчана кислота.

А ще-а ще в нашому житті появились ранкові 5-хвилин мріяння/марення/медитування. Це коли мама (і інколи Христя в пориві безконтрольності) починають «розставляти» меблі по новій кухні, чи добудовувати альтанку і критий мангал з мармурових плит.

Не подумайте що я якийсь нелюд, але терпіти ЦЕ довго я просто фізично не зможу. Ну як можна вибирати шпалери, коли в хаті немає ЖОДНОЇ розетки і не прокладено жодного метра труб?!

Вопщем… це скінчиться «відімкненням 5 мікрофону»

НАТО-росія

Багато чуємо в останній час скепсису стосовно вступу України в НАТО...
Кажуть що зображення варте тисячі слів. Тому давайте глянем як відрізняються згори бази НАТО і Росії. Остання, на думку певних неостанніх осіб України, є духовно, фізично, і історично близькою нам.

База Баграм - збудована радянськи військами під час окупації Афганістану.
Після 20 років забуття НАТО перетворила пустир в головні авіаційні ворота.
На даний момент використовується і для прийому важких вантажів і як майданчик для тактичних операцій.
Зверніть увагу на порядок, чистоту бази, стрункість і чіткість ліній сполучення:
































А тут ще одна військова база. Російська. Розташована на схід від дощенту спаленого Грозного. І знову - зверніть увагу на порядок, чистоту, стрункість ліній сполучення і... що це? плями нафти на злітній смузі?! Ні... це я мабуть просто придираюсь =:-)































Тому давайте ще раз подумаєм, наскільки близькими є нам східні сусіди, які попри фантастичний нафто-доларовий бюджет і 10-літній стаж ведення війни в Чечні так і не навчились тримати свої бази в порядку.
За ті 10 років війни вони не тільки не стали більш гуманними, а навпаки - зїхали до рівня варварів, плекаючи на своїй території автократію, фашизм і тоталітаризм.
Чи хочемо ми, щоб наші солдати служили з поклику, отримуючи гідну зарплатню, чи були гнані на службу як раби і гнили в пропахлих дідівщиною російських казармах?
І чи хочемо ми щоб наші співвітчизники несли допомогу і демократію, чи спалювали і "мочили в сортірах" слабших?

І що нам імпонує більше - роль Білорусії в потенціному союзі Україна-ЄЕП, чи Україна як рівний партнер в сім'ї Європейських народів?

"Минулої неділі я був на весіллі..."
трохи збрехав? Ну та, але на ровері точно катався. І не просто сам а цілим сімеством, котре налічує мене і дружину. Взяли роверки мабуть останній раз в цьому році – наступні вихідні це в основному нагляд за будовою.
На самій будові ми не робили порядків останніх два-три тижні – так вже склалось що релігійно забарвлені суботи і неділі є непримиренними з єретичним вченням про користь праці і календарем, що невпинно наближає нас до холодної і дощової пори року.
І нє щоб церква проповідувала здоровий спосіб життя і добробут, так вона сповідує споювання населення в безкінечних “великих святах” і бідність як уособлення жертовності і смирення.
Для прикладу, за час будови (3 місяці) ми довідались про існування не менше 6 “великих свят” в дні котрих строго забороняється ПРАЦЮВАТИ, але ніскілечки не забороняється ПИТИ ГОРІЛКУ(як от з нагоди усікновення голови Іоана Хрестителя).
В термінах бізнес-часу, час простою з причини церковного календаря (а відповідно зрив графіку виконання робіт) склав 8%.

Але повернемось до роверків – катались в цілком безлюдну погоду :) - за годину зустріли максимум 5 людей і жодної собаки без намордника. Це доречі страшна рідкість – зустріти вихованого власника собаки. А собаки як відомо у всьому копіюють своїх господарів.
Тому до запевнень “не бійтесь – вона не кусає”, варто додати “зате співає і танцює”

Погода на Знесінні супер. Сам потішився – вам раджу

будова-5

Дотримуючись традиції, почну з кількості вимурованої цегли
Вона перевищила 26000.
На сьогодні напрямком номер 1 є дах. Крокви накрили пароізоляційною плівкою, набили 85% лат, і (слава провидінню) накрили ½ даху Ондуліном.
Цього тижня планується закінчити зовнішні роботи по даху (закінчити набиття лат, повністю покрити Однуліном). До об'єму цьогорічних робіт ще плануються:
викладення перекриття на стриху (дошка 30)
теплоізоляція даху (мінераловата + пароізоляція + гіпсокартон)
теплоізоляція підлоги на 2 поверсі (пінопласт 5 см + 7 см бетонна стяжка)
консервація будови (забезпечення периметру будови: забиття вікон і дверей; забезпечення буд-матеріалів: їхнє правильне складування і захист)
Оскільки статус вже наведено, дозволю собі дещо “відвести душу” і “понити”.
Почну з Ондуліну. Здавалося б такого розрекламованого матеріалу не повинно бракувати...
а таки з його постачанням виникли проблеми! І не просто “якісь” і “незначні”, а такі що стосуються абсолютно всього – від цвяхів, через ендови і до гребінців (справжній дефіцит)
Програма 6 тижневої епопеї з Ондуліном виглядає так:
тиждень 1 – купив 200 метрів2 покриття в Метро. Цвяхів, ендов, гребінців не було, але обіцяли довезти до кінця тижня
тиждень 2 – очікувана поставка поповнила запаси тільки покриття - цвяхів, ендов, гребінців не привезли. Телефонічно знайомлюсь з Борисом Борисовичем – представником компанії Ондулін в Західній Україні. Згідно його слів поставка в Метро буде найближчим часом (до кінця тижня – так що мені не слід хвилюватись)
тиждень 3 – Метро не дістало поставки. Борис Борисович (ББ) хоч і не працює з дрібними партіями, але піддається вмовлянням і обіцяє вислати накладну для закупівлі бракуючих матеріалів. Наступного дня ББ вирпавдовується за невислану накладну і вибачається за брак запасів на складі – просить чекати ще тиждень, бо зараз “проблеми з поставками”
Мене починають впізнавати в Метро: Будівельний Майданчик
тиждень 4 – Метро отримує довгоочікувану поставку Ондуліну... але якась “пані” викуповує ВЕСЬ запас цвяхів і гребінців через 1 годину після розвантаження. ББ розводить руками – мовляв склад порожній, нічим не може допомогти. Майстри починають діставати за Однулін, який вони не можуть почати бити через відсутність цвяхів
тиждень 5 – Метро-ББ-скарги майстів-нерви. Купив 2400 червоних цвяхів і ендови.
На моє глибоке переконання – Ондулін як фірма сакс. Єдина надія що їхні інженери кращі за їхній сейлз.
тиждень 6 – прибуває довгоочікувана поставка в Метро і там (курва) ЖОДНОГО дашка. ББ перестає брати трубку.
7 жовтня – ТАТАТАДА – відкриття Епіцентру! Дякую тобі Боже що податкова, землетруси, війна в Іраку не відтермінували його запуск. Ми встали в 8:30 і через півтори години вже були власниками 25 штук дашків... ну що я можу сказати – Metro – go farming, Епіцентр – rules!
Тепер заслухайте будь-ласка ще декілька тез про мастрів і дерево. Почнемо з останнього
Отож – тижневе спізнення з доставкою дошок – це та норма на яку слід розраховувати КОЖНОМУ нормальному громадянину України. Якщо тобі обіцяють у вівторок: “сьогодні везу на пилораму ліс і на заутра буде у вас” - знай що раніше наступного понеділка його і чекати не варто. Серед улюблених відмазок і причин збою графіку
“субота – день на неділю і я відпустив людей”
“поламалась пилорама – нічо не можу зробити”
“поламалось відразу дві пилорами – вопше нічо не ріжем”
“нарізали, але чекаєм на погрузку”
“нарізали, погрузили, але не поїхали бо вже вечір”
Це звичайно плата за різницю в ціні між офіційною в Епіцентрі чи гуртівні (від 650 до 1200 UAH за м3) і по-домовленості (в межах 550)
І на сам кінець про майстів... якщо ваші збили кожну 10-ту цеглину, покалічили кожну 10-ту дошку і загубили кожен 10-тий цвях – то у вас такі самі майстри як і в мене. Якщо хочете щоб такого не було – беріть відпустку на час будови і наглядайте за кожним їх кроком, за кожною “ініціативою” і кожним “поглядом”.
Ми вже збились з рахунку скільки чого пропало з подвіря, скільки “дістало ноги”. А попри те все – ціна на їхні послуги не стає меншою, квалікованих працівників не стає більше – все навіть навпаки.
А на сам кінець скажу – пропри всі негаразди – це так особливо викарапкатись на власну хату, вдихнути запах хвойних балок, подивитись вгору на власний дах... це сповна виплачує всі нерви!

будова - 4

Спочатку хотів написати «пішов такий-то тиждень будівництва», але вчасно зрозумів що зовсім збився з рахунку. Тому більш путнього за «вимурувано 20 тисяч цегли» як орієнтир відліку не придумав.

На даний момент вже покладені всі крокви. Через мою непомірну жадібність і ненаситність, замість проектних 6 метрів 20 сантиметрів, ми замовили 7 метрові крокви. Чудовий матеріал, що ще пару тижнів тому коливався в такт карпатських вітрів, тепер не тільки слугуватиме хребтом і ребрами даху, але й сформує накриття над переходом від гаражу до дверей.

Через збільшення довжини крокв стрибкоподібно виросла і площа даху – зі 180 до 230 метрів квадратних. Помноживши різницю на 24, отримаємо 1200 гривень, або 240 баксів. І це без допуску на втрати.

А ще в нас починаються домашні сварки – навіть з поправкою на виконроба, котрий займається забезпеченням витратними матеріалом і транспортом, ми вибились з сил і терпіння слідкувати за будовою. Вирвані завіси головної брами, місцями непрофесійна кладка цегли, використання неправильних матеріалів – це ті будні, які чомусь не минають.

Цеглу і дерево організувала мама. Це зекономило нам великі кошти. Але попри те, і дуже вимучило її. Тому чергові неприємності з будови сприймаються дуже болісно.

І попри все – ми на заключному етапі. Перед нами ще

1. закінчення даху + перегородок на 2 поверсі (~2 тижні)
2. залиття підлоги першого поверху + стяжки на другому (~1 тиждень)
3. перепланування «старого» 1 поверху – три-чотири дні

на цьому, капітальні будівельні роботи будуть завершені, і ми візьмемо перерву до весни.

два тижні

отож... два останні тижні я провів на денному стаціонарі.
"що це? хто це?" волають маси

не хвилюйтесь маси - ось вона правда - нецензурована і некастрована
отож... з діагнозом - "гіпертонічний криз" мене "поклали" в 4 міську терапію, що на Мушака.
з діагнозом "гіпертонічна хвороба 1 ст. кризовий перебіг" звідти виписали
=:-)

не думаю, а знаю - варто було віднайти тиждень часу минулого чи цього року і відпочити. Тоді б до лікарні справа не дійшла.
А так... два тижні я рахував не теплими днями на оксамитовому березі, а за кількістю пост-інєкційних дзюрок в дупі. Як то кажуть - за дурною головою і дупі немає спокою.


"що далі?"
буду приймати і надалі ліки. приблизно ще з пів року. далі-обовязково регулярно брати відпустки, мінімізувати навантаження і нервації.
навіть спеціатєльні пігулки мені прописали - для стабілізації нервового фону

"що тепер?"
тепер ще слід знайти два-три нестресованих нейрони і перекласти на них всі відкриті питання по будові.

"між іншим"
в палаті зі мною лежали
пан А - працює в нафтогалузі. Робота нервова. Тиск 240/110
пан Б - працював з хімією. пневмонія
пан В - гіпертонія. серце. два роки тому втратив сина в автокатастрофі.
у всьому зневірений.

Будова - 3

Станом на сьогодні маємо таке:
















В словах це значить наступне
1. перекриття першого поверху успішно залите
2. вимурувано більшу частину стін 2 поверху (мансардного)
3. зроблена опалубка і почато заливку армопоясу

Армопояс - це залізобетонна балка, що скріплює обидві будівлі по-периметру і дозволить рівномірно розподілити навантаження даху на стару і нову будівлі

в літак - тільки голим і босим

Поступили нові правила щодо правил передпольотного контролю.
Одна справа коли той маразм стається з іншими (скажімо з британцями в Хітроу) а інша - коли це стосуєтсья співпрацівників і колег

Будова – 2

Отож вчора нам везли опалубку для монолітного перекриття (слава алаху перший поверх вже закінчено)
Але оскільки 4 дні перед тим почали звозити щебінь для ремонту існуючої дороги, то...

Лавіруючи між горами щебеню, наша вантажівка впала в кювет. Тільки через 3 години кран вернув все на свої місця!

Це звичайно окреме питання, чому 4 дні нікому з автодору не прийшло в голову розрівняти насипи щебеню... але хто на таке тепер нарікатиме

:)

Будова

Розділ І - ініціація

Як відомо всі великі справи починаються

а. великими людьми

б. з маленьких речей

Будучи скромним, не буду акцентувати увагу на пункті (а). Зате про маленьку, хоча не позбавлену деякого шарму хібарку, котра фігурує в нас під псевдонімом (б) сказати варто і просто таки необхідно.

Почнемо ми щоправда дещо здалека.

Отож в 1 кілометрі за південним кордоном Львова знаходиться село Сокільники. Жителі цієї провінційної громади поділяються на два типи – ті котрі користуються тачками і для приготування гарячої води носять холодну з криниці і тих для яких тачка це джип, а гаряча вода ллється просто з крана. Єдине щ

о об'єднує цих людей – живуть вони в приватних будинках.

Перша згадка про ціни. Сотка землі тут коливається від 1.2 до 2 тисяч Євро.

Тепер про те, що тут роблю я. Землю і невелику хібарку (б) ми отримали від однієї мами, а кошти на фундамент прибудови і саму прибудову – від другої мами. Іншими словами – низький уклін Вам, любі мами! Люблю Вас!

Розділ ІІ – ініціалізація

Як відомо будівництво черпає сили в гаманці, натхнення в архітектурному плані а вправність – у вмінні бригади майстів.

Архітектор нам попався знайомий – його рекомендувала моя тіта (котра до досягнення пенсійного віку була Районним Архітектором Городоцького Району Львівського Округу Західно-Української Народної Республіки). Оскільки план робився на основі існуючої хібарки і як “для свого” то і вийшов він без наворотів, а майбутня хата – маленькою, світлою і теплою.

Будівельна бригада варта не те що окремого розділу, а окремої книги. Справа в тім, що чесні, надійні і _хороші_ майстри – це така ж рідкість як діамант на шоссе. Тому за ними потрібний постійний нагляд. При існуючому попиті з'явилась і пропозиція – виконроби, котрі за помірений процент від виконаних робіт беруть на себе

1. забезпечення бригади всіма будівельними матеріалами

2. забезпечення транспорту і суміжних витрат

3. забезпечення будови самими майстрами відповідної кваліфікації і у відповідній кількості

4. беруть на себе всі фінансові розрахунки і контролюють всі грошові потоки

Таким чином виконроб є project manager будівництва – він контролює і він відповідає.

Ми знайшли гарного виконроба. Його нам порадили в компанії. Чоловік звичайно нас трохи намахує, та попри те ми не переживаємо за арматуру, перекриття, розчин, цемент, зварювальні матеріали і т.п.

Розділ ІІІ – що ми очікуємо і коли

Згідно плану – наша хатинка буде двоповерховою і матиме – на першому поверсі – гараж на одну машину, велику кімнату і кухню з ванною. На поверсі другому – 2 більші кімнати, нашу спальню і маленький кабінет. Другий поверх буде принагідно мансардним.

Виконання капітальних будівельних робіт (фундамент, коробка, дах) заплановано закінчити на протязі двох місяців. До зими необхідно також вставити вікна і вхідні двері.

Зовнішнє утеплення (так званий сайдинг), та внутрішні роботи почнуться за наявністю коштів та при сприятливих погодніх умовах (читай – наступного року)

Розділ IV – подвір'я

думаю досить сказати що вартість облаштування подвір'я буде порівняльною до вартості “коробки”. В цю суму входить

1. довезення землі (зараз землі мало, у нижній частини ділянки заболочена яма)

2. облаштування загорожі

Головні роботи так чи інакше матимуть місце наступного року – посадка живоплоту і окультурення ділянки; сайдинг, прокладка електромережі, тепломережі, каналізації і сантехніки; тиньк, підлога і обмеблювання.

В час цей, звертаюсь до Вас, брати та сестри – купляйте землю. Оминайте Сокільники, але поцікавтесь Судовою Вишнею, Бібрками, Дублянами і всім іншим в районі 15 кілометрів від Львова.

Якщо у Вас є 6 соток городу на болоті (без електрики, каналізації і дороги), зате в 10 км за межею Львова – не полінуйтесь – придбайте ділянку сусіда. Вкладені сьогодні 3 тисячі дадуть Вам можливість побудувати хату (як не для себе, то для дітей), навіть будучи найгіршою – вона стократ краща за квартиру.

Fin-2

Здається що то було так давно... а пройшло всього 20 днів

Фінляндія – країна-казка, нескінченний ліс, дім мумі-тролів. Перше чим зустрічають нас Хельсинки – це гостинним, вистеленим деревом і по-домашньому затишним аеропортом.

Просторі дороги серед валунів, лісів і озер врешті довозять нас до студентського містечка Котепоха. Ми жили в гуртожитку, квартирка open-space з трьома просторими приміщеннями – спальня, вітальня і кухня по-середині. Втілена в цеглі і бетоні концепція “всі дороги ведуть до холодильника”; + лоджія, з видом на стіну лісу

Дуже хочу поділитись тим особливим, чого не зустрічав ніде інше – це тиша і спокій, які здається мереживом вплелись у Фінляндію. Пригадую хлопчиком я ніяк не міг зрозуміти – ну як можна дивитись “тупі і нудні, тягучі як кисіль без смаку, мультики про мумі-тролів”. Але попавши сюди, я зрозумів що тільки в цих лісах, серед цих озер і пагорбів можуть жити всі чудеса світу – тролі, санта, реніфери. І що мумі не нудні, а мирні і природні і саме тому в них немає бластерів, реакторів і супер-свистків.

Наші заняття тривали 5 годин – в Христі від 9 до 14, в мене від 12 до 17. Система викладання дуже нагадує нашу. Єдина помітна різниця – це те що 80% контенту лекції викладач пише на дошці. Мабуть це зумовлене особливістю літньої школи – аудиторія полінаціональна і письмо – єдиний спосіб донести знання без спотворень на акцент і специфіку локального розуміння.

Обладання аудиторій – на висоті: в кожній проектор+компютер+інтернет, 4 рухомі дошки, стенд для замальовок на папері. Мені б дуже хотілось щоб наша Альма Матер мала таке обладнання.

Навчання ведеться на перших поверхах – від 1 по 3. Вищі поверхи віддані кафедрам і спеціалізованим лабораторіям – там так само як на нашій кафедрі – кубки футбольних перемог, фотограції, вазонки і горнятка з кави

Мій викладач – Йоні Ряйконен доречі свято переконаний що фіни – найбільш кавоманна нація світу. Мабуть воно правда.

Фіни сусідують з Норвегією (на крайній півночі), з Швецією (по всій західній довжині кордону) і рускими на сході. Про сусідів у фінів є такий анекдот:

Список найбільш нетерпимих країн і націй для фінів

1. мозамбік

2. росія

3. швеція

Чому мозамбік? Щоб росіяни не скаржились на упереджене ставлення

рускіх там справді багато. Ведуть себе по-хамськи і вульгарно. Це норма для рускої дєвки сказати будь-кому “don't look at me like this”.

Причина такої великої кількості рускомовних в демографічній ситуації Фінляндії. Населення зменшується, уряд робить все можливе щоб сім'ї народжували 3-5 дітей і має в цьому неабиякий успіх. Однак ситуація погана, і теперішнім рускім, котрі є етнічними фінами (пригадуємо події зимової війни) гарантується пільгова ре-патріація.

Показовим є наступне – руска культура настільки розтлінна, що фіни народжені на теориторії росії і виховані нею майже не піддаютсья перевихованню на Європейський манер. Вони живуть на соціальну допомогу. Єдина надія на їхніх нащадків, вихованих у Фінляндії.

Ми взяли на прокат ровери. Маленький магазинчик веде Волід – емігрант з Судану, котрий після закінчення університету у Фінляндії, одружився на фінці і емігрував. Вартість прокату – 20 Євро на тиждень + 30 Євро застави. При вартості автобусного квитка в 2.60 Євро це не так вже й багато. За тиждень ви встигли об'їздити майже все Ювескюля. Були на Ірландській каві в найбільшому у Фінляндії флористському магазині, в центрі міста, у визначних місцях.

На цьому сьогодні кінець, а читачам – до наступних постів

інструкція по користуванню Аль туалетом №2

яко доповнення до першої частини , хочу продемонструвати досягення фінів (памятаємо при цьому що їхня сантехніка найкраща у світі)

з вилітаного

Яко підсумок вилітаного і відсидженого в аеропортах:

Аеропорт Львів - маленький, тісний, шумний і дуже незручний вокзал єри совєтської окупації.
Він настільки не відповідає сучасності, наскільки в ньому бракує туалету (до найближчого треба бігти 500 метрів), сидінь для відпочинку, лавочок для сну і кафе
Загальна оцінка - 1 бал (це все-таки трохи складніше за пальму в кракозії)

Варшава - ненабагато більший за Львівський. Тісний і перевантажений. Явно розбудовується. Оцінка - 3















Київ - те ж що й Варшава. От тільки персонал - наглий, тупий і мурчащий.
Рагулізм одним словом.
Оцінка - 2+

Франкфуртський міжнародний аеропорт - просторий, високий, світлий, сучасний і тихий. Справляє дуже приємне враження. Мабуть він просто відповідає німецькому реноме - добрий, задбаний, без зайвих навантажуючих наворотів.
Серед особливостей - автоматичний поїзд, що сполучає термінали
Моя оцінка - 4+














Бостонський Аеропорт імені Логана - повна відповідність Франкфуртському аеропорту, тільки на території Штатів.
Серед особливостей - величезні мости з тралеваторами, що сполучають термінали і сервісні будівлі
Оцінка - 4














Аеропорт Хельсинок... важко відійти від враження недавної поїздки... але це найкращий аеропорт який мені довелось відвідати.
Затишний, тихий, домашній. Деревяна підлога, впорядкованість, продуманість, просторість.
Оцінка - 5+


















Сінсінаті (США) - правду кажучи забулось... задється середній аеропорт. Принаймі нічого поганого.
Оцінка - 4

Сан Франциско - Великий, потужний, просторий і багатий аеропорт. Зважаючи на розміри і пасажиропотік - це однозначно вдало спроектовані повітряні ворота Каліфорнії.
Курсує автоматична залізниця (на висоті порядку 20-30 метрів над землею), що сполучає термінали, величезну стоянку авто, сервісні будівлі.
Оцінка - 5

Лондон - Хітроу
Великий, перевантажений, темний, шумний, немасштабований і брудний аеропорт. Зате автобуси там правосторонні(внутрішні комунікації реалізовані автобусними сполученнями)
Оцінка - 3

Атланта. Величезний аеропорт. Відповідає мормонським стандартам.
Зате відносно спокійний.
Має залізничне сполучення між терміналами.
Оцінка - 4

New York, JFK
Великий, перевантажений, шумний і брудний аеропорт. Має як автобусне, так і залізничне внутрішнє сполучення.
Оцінка - 3+

Авіалінії:

British Airways (мої рейси Kiev-London, London-Boston і назад)
тільки найкращі відгуки. Відносно просторі салони. Хороші страви. Непогані фільми і ввічливий персонал. Особливо хочу відзначити lounge style music в меню і перед взльотом.
Дуже релаксуюче
Оцінка - 5

Austian Airlines (мої рейси Lviv-Vienna, Vienna-New York, JFK і назад)
Європейський перевізник. На відміну від американського, тут до пасажира відносяться з любовю і турботою. Любязний персонал, смачні страви, металеві прибори (те що американців позбавили в 2001 році)
Оцінка - 5

Delta
(мої рейси Franfurt-Atlanta, Frankfurt-Cincinati, USA inner flights etc)
думаю слід розрізняти два типи рейсів - внутрішні по US і транс-атлантичні.
Транс-атлантичні починаються з 20 хвилинного приниження, коли якийсь клерк в аеропорті "відтягується" на не-штатських пасажирах Delta тільки тому, що US має інструкцію, згідно з якою льотний персонал повинен провірити кожного пасажира на тероризм. Маразм. Він просить візитку, куда летиш, кого знаєш, відкрий сумку...
Пілоти і стюарти, бортова їжа - фєєєє. Більше того - вино і спиртне - не входить в вартість квитка. А Duty-free shop їздить коридорами разів 5 на політ, перегороджуючи тим самим проходи і можливість розімяти ноги і сходити в туалет
Оцінка - 3-

Внутрішні рейси - це трохи краще.
стюардеси - переважно класні такі бабки, з пріколом. Наушники до фільмів - по 2 бакса. нічого крім спрінглів і батончиків в польоті не дають.
Пілоти явно по конверсії приходять відразу з Іраку і Авганістану, бо таких спусків, гальмувань і розворотів в повітрі жодний інший перевізник собі не дозволяє
Оцінка - 3

Finair - Finland Airlines
(мої рейси Warsaw-Helsinki і назад)
Просто супер. Дуже приємна lounge style music, cool jazz, classic jazz перед взльотом і при заході на посадку.
трансляція посадки і взльоту на салонні екрани. Супер персонал. Пілот - супер.
Оцінка - 5

LOT - Polish Airlines
як на мене (ця думка дуже контрастує з іншими почутими про LOT) занадто надоїдлива і штучно ввічлива лінія.
передерли від всіх потроху, але коктейль віддає штучністю.
Оцінка - 3

AeroSweet - Ukrainian Airlines
(мої рейси - Львів-Київ, New York, JFK-Kyiv)
почнемо з оцінки - 1
персонал мав пасажирів десь. стюардеси замість холодної зброї застосовують погляд.
їжа ніяка. салон тісний - колінами впираєшся в спинку крісла сусіда. а самі спинки тільки до лопаток. тообто про сон в 10 годинному перельоті можна думати тільки з жахом і ознобом
Замість екрана - проектор на перегородку у фюзеляжі. Озвучення фільмів - через колонки.
все просто жахливо.

Fin

well, Ukrainian is a bit missing language in Finland layouts, so i would use tolarable English

Today is Wednesday - the equator of our stay in here. Let me present what we have seen and what we have impressed from this beautifull northern country

Fist, was the trip from Lviv (Ukraine) to Jyväskylä (Finalnd)



Hopefully, you are ready to words about quality of our transportation service. Line "Lviv-Warsaw" is probably best-suite to some adventure movie of getting travelled in latin america or escaping from narco-baron in tropic forests of Columbia, but imaging this kind of service in the center of Europe... this is awfull.

After 12 hours of swetting and humilation, we finally get to Warsaw Airport. After 4 next hours we have felt hospitale Finnish attitude on the borad of Warsaw-Helsinki plane. Only 1.5 hour of flight and we put our feets on the ground of Finland.
Amasing trip Helsinki-Jyväskylä took another 5 hours, but it was like traveling thru pages of the tale.

First impression from Finland - it is blessed country. With a lake in every corner, with a never-ending forests, and with the cleanest air i have ever breathed.
I fall in love with this country from the first look

інжинєр з еуропи

дивіться яке чудо видумала ославлена європейська інженерна думка.
спочатку вона видумувала двигун Дизеля, вежу Ейфеля, машини Ройс-Ролса.
з приходом глобалізації імениті інженери відійшли, залишивши свої кульмани безіменним імігрантам з альжиру, месопотамії і ефіопії. що з того вийшло - дивимось вниз:
















оскільки думка в них нестримна і безмежна як дух саван, то дещо повільнішим в розвитку вона дається важко
у звязку з означеним, моя адаптація вийшла простішою і не такою цікавою

Здавання документів

Понеділок... після слізних вимолювань мене таки випустили швидше! - бо в !!!20.15!!! з роботи.
Після вмовлянь робочих прийшла черга домашніх - довелось відмовляти маму від допомоги у складанні сумки. В результаті до києва ми поїхали без купальників&плавок і сорочок на довгий рукав. З першим ми звичайно правильно вламали маму (де вона цікаво собі уявляла купання в києві?), а от друге даремно послухали - ввечері і зранку таки прохолодно

Потім поїзд і вокзал. Деякою нашою недалекоглядністю було включити в перелік ранкових (передконсульських) занять (візиту в кльозет, здавання речей в камеру зберігання) ще й сніданок. Ті 30 хвилин коштували нам потім чимало нервів...

Читаючим - ділюсь самим откровенним - біжіть прямо з поїзда, заспані, непередягнуті і можливо навіть не випорожнені до посольства/консульства! - бо там, люди менш аристократичні і/або більш локальні ВЖЕ склали список відвідування.

факт того що в 8.30 ми записались в список під номером 26! і це при тому, що до нас (враховуючи що під одним номером нерідко йшли 4-особові сімї) було близько 40 людей!
Загальна кількість анкетантів ~ 60.

а тепер задачка з математики.
Дано: пропускна спроможність консула 20 анкет на робочий день.
Питання: скільки треба днів щоб обслужити 40 людей?
Правильна відповідь - більше одного
=;-)

після таких міркувань ми з Христею просто зачахли - два дні в Києві аж ніяк не входило в наші плани:
1. ми не відпрошувались з роботи на стільки
2. в нас небуло нічлігу
3. ми просто не були готові - в нас навіть не було парасолі

тому був прийнятий такий сценарій - стоїмо до останнього, і попутньо проробляємо варіанти з житлом. Ми також вирішили що назавтра (якщо сьогодні нічого не вийде) - приходимо о 5 годині ранку під посольство, оскільки в 7.30 в списку вже налічувалось 14 записів!

Першою хорошою новиною з початку дня стало те, що прийом заяв продовжили зі стандартних 9.30-13.00 до післяобіддя.
в 13.15 ми пішли до Києвського офісу СофтСерву шукати підтримки з корпоративною квартирою. Нажаль СС її більше не утримує.

Потім... а потім були години млісного очікування. в 16.15 (15 хвилин ПІСЛЯ закриття посольства) нас пустили в середину і обслужили за 5 хвилин.

Важко сказати з наскільки змішаними почуттями ми виходили. З однієї сторони нам вдалось успішно здати документи, познайомитись з багатьма чудовими людьми (аспіранти університетів, чудова жіночка з Івано-Франківська що запропонувала нам готель, милий телепузик з Рівного), а з нішого - 9 годин перед гратами залишило в душі терпкий присмак...

Тим не менше - документи здані. Стомлені ми побрели до кавярні Kaffa, де пересиділи зливу і всмоктали два заварничка з кавою.
Кофеїн створив чудо, бо наші гудучі ноги донесли нас до Arena City, де ми просто прифігіли. Взагалі, то Київ цього разу просто вразив - шаленим темпом росту, прекрасними храмодерами, загальним добробутом.

інструкція по користуванню Аль туалетом

пишу це як інструкцію для себе і решти людей, котрі коли-небудь стикнуться з питанням дефекалізації, перебуваючи на території США

Отож, відмінність перша - абсолютно всі кльозети мають кабінку для людей з особливими потребами. Такі кабінки є ширшими за звичайні і дозволяють заїхати туди інвалідною коляскою.
Слід памятати що звичані люди також можуть користуватись такими кабінками - це
абсолютно нормально, і крім того вигідніше (більше простору)
















відмінність друга - в Аль туалетах набагато вищий рівень технічої води, в порівнянні до Європейських моделей.
Європейця, котрий стикнувся з Аль туалетом вперше, це наштовхує на думку що він забитий.

Відмінність третя - поруч з Аль туалетом є одноразові салфетки для кришки унітазу.
Це дуже корисна штука, якою всіх заохочую користуватись. Така салфетка накриває дуги кришки унітаза, і ізолює шкіру від прямого контакту з поверхнею. Ось як нею користуватись

Остання поїздка abroad в якості СС штурман-фюрера

Ессе.
Імена, назви і сюжет вигадані.
Будь-яке співпадіння з реальними подіями і особами випадкове і неумисне.

Почалось все доволі невинно – 20 годин перельотів, дешевий готель (без інету і з паршивою каналізацією, через котру нас переселяли) біля автобану, потім – два дні (субота і неділя) коли ми поїхали дивитись на чуда Аль цивілізації і настроюватись на роботу.

Найцікавіше, звісно, почалось в неділю ввечері, коли визначався дрес код на понеділок. Не буду ворушити наболіле і вдесяте переказувати народну приказку – «зустрічають по одягу, проводять по розуму». В штатах Аль ця мудрість мутувала в «зустрічають по автомобілю (котрим ти приїхав), а проводжають по чеку (котрий ти виписав)»

Зайве, думаю говорити що ні ми самі ні гроші видані компанією не могли вмить перетворити 5 українців в Соросів... але не розумію, звідки появилась ідея іти в !!!футболках!!! в перший день на роботу?! Тут футболка (ще й з логотипом компанії) – робочий одяг сантехніка, прибиральника, електрика і будь-якого іншого нелегального мексиканця.

Слава Алаху – цю ідею згори було успішно подолано, хоча Стратег таки вибрався знайомитись з працедавцями в тій робі... питається – чому після такого ми все ще дивуємось тому ставленю яким нас частують?!

Я чітко усвідомлюю що гроші на деревах не ростуть – їх треба важко заробляти, і в цьому плані СС робить важливу роботу – кує кадри, вчить їх. Але ж не можна потакати хамству індусів, котрі, працюючи по 9 годин (з 9 ранку до 6 вечора, 2 з котрих іде на мітинги, 1 на обід, 1 на читання пошти і 5 на керування українцями) експлуатують нас як дармову робочу силу?!

Коли вся компанія говорить – «О! Приїхали пацани з СС, і ми застваимо їх працювати по 24 години»... це смішно тільки вперший раз. Потім стає сумно і образно за себе.

Батрак пожалівся вчора що «Харікі жорсткий керівник – сидить з нами по вечорах, якщо щось сталось». Іронія в тому, що такий випадок стався тільки раз – коли впав production.

І цй випадок вони всі памятають і засуджують... а те що на прихоть Харікі наші хлопці в десяті годині вечора вертаються на роботу – це явно пробіл законодавства, котре захищає працівника тут і так жорстоко його пригнічує в нас. Це також пробіл нашого менеджменту, котре котристується правовою несформованістю працівників.

Це мабуть все – скоро почнеться новий день і ми будемо готуватись до роздачі подарунків за гарну співпрацю і на перспективні відносини. Зовсім забув – сьогодні прилетять хлопці з Далаумуса і Аустініума. Будуть сидіти разом з нами... тільки цікаво кого переселять на ослінчики, якщо закінчаться крісля зі спинкою. Ніколи не здогадаєтесь!!

Кондиціонер

ми купили кондиціонер. LG 09 S LHP.
поставили його вчора. поки сверлили дюбеля, мама стояла через стіну і молилась щоб сверло не пробилось до великої кімнати
=;-)

наразі не дуже включали, але я ся тішу як дитя цьвьочком

стоїть він (як можна побачити з фото) в кухні.
сія територія перетворюється на Сахару в літні місяці. будем сподіватись що
1. нам не перегорить проводка від надмірного захоплення сим чудом
2. сіє чудо не потече хладентом
3. мої дорогі робичі не затоплять нас
в черговий раз і не залиють сіє настінне чудо

Моє весілля

Діючі особи:
молода – Христя. Княгиня
молодий – Богдан. Князь
дружба – Юрчик. Лицар Круглого Столу
дружка – Верка, тобто Женя, тобто дєвочка з іншої казки
староста – Андрій. Лицар Круглого Столу
старостіна – Оксана. Перебуває в сімейних відносинах з старостою
тамада – Олесь. Відсутній
фотограф – Олег Огородник
свячена вода
сльози

ранок починався нормально – молодий встав, зарядився, вмився, вполював і поснідав триокою яєшнею.

Потім мирний біг часу перервала мама молодого, котра смерчем увірвалась до княжих покоїв і використавши весь потенціал материнського переконування змусила завязати три галстуки, вдягнути штани і сорочку

тато молодого разом зі сестрою молодого також максимально резонували в такт мами молодого. Молодий почав здогадуватись, що спокійний ранок не матиме спокійного закінчення

приблизно в цей самий час в інших кутах княжого граду до паради готувались близькі друзі молодого – славні лицарі. Першими до вітальні увійшли дружба та староста/старостіна. Їхній прихід був знаковим – молодий відчув гостру біль в грудях і пригадав що саме так починається ритуал ініціалізації в кагорту Безстрашних.

Безстрашні – кагорта людей, що пізнали гірку і терпку смертельну отруту, а пізнавши перестали боятись сьогодення

згідно з писанням, до воріт був поданий білий кінь і синя фіра. Свідки процесії всілись і час зрушив з місця.

Першим було биття магічних тарілок і нашіптування вуду-чарів. Потім сталось перше ознаймення – пав кований залізом кінь на прізвище Мерседик. Над його тушею глумились гості а дружба навіть пнув його в живіт.

Другим ознайменням стало дезертирство тамади на прізвище Олесь. Сей скурвий син втік до ордену людей в білих халатах

між тим, молода склала присягу коритись молодому і на вікі вічні любити і слухати його. Взамін цього молодий погодився приходити на сніданки і вечері до молодої.

а потім фотограф Огородник водив нас вузенькими стежками і вучличками граду славного Львова.

Після того настала кульмінаційна мить коли тамада запросив гостей і забавляв їх до ранку, в час коли молодий проводив час у бесідах з друзями...

Не пригадуєте такого?! І я також! Нікада тебя не забуду – Круш-тамада!!!

вогню до затуманеної отрутою свідомості додала Верка, тобто женька – всегда-опаздивающая падружка-вертихвостка. Нехай пробачить їй вічність її зникнення на 4 години.

Молодий власноруч заходився заспокоювати дружбу, котрий був готовий відрубати цій горгоні її лицемірні голови. Велике серце в дружби – живе і понині серед нас Верка. Ото везуча...

застілля і справді почалось, гості заставляли молодого все більше і більше зціловувати отруту з уст молодої і врешті після того як її всю було випито, молодий пересік рубіж ініціалізації і гості відбули на жовтій чумацькій фірі у свої помістя.

Так і закінчився день 3 червня 2006 року.

Герман Майєр

все починалось зимою в Славську
мені дуже хотілось показати Христі свою ерудованість і незмірно глибокі знання і в результаті поділився з нею щирим і безмежним захопленням Германом Майєром.

хто не знайомий ближче - сюди:
http://en.wikipedia.org/wiki/Hermann_Maier


якщо коротко - то це справжня легенда гірськолижного спорту. багаторазовий чемпіон всіх видів і довільних спусків. і це все при тому, що в дитинстві тренери дитячих шкіл виключили його з секції через неперспективність

так от...
поділився я тим всім з Христьою, а вона, свята душа візьми і напиши листа на адресу його фанклубу. в тому листі я ночей не сплю, не їм, дихаю з задишкою і все чекаю на Його автограф і декілька лекцій зі слалому.

в результаті не витримало мужнє серце Германа, тьохнуло і заставило решту тіла вислати відкритку з автографом

Моя холостяцька вечірка

наближається... залишилось менше тижня
мені капец як страшно, але з моїми друзями навіть дружина не страшна!
=;-))

Отож хлопці зробили мені чудесний подарунок! Правду кажучи - про ТАКЕ навіть не мряв!
Чудовий день, чудовий вечір - просто заєбісто! І фантастичні спогади на решту життя!
Моїм друзям - ДЯКУЮ!

На початок були півтори години пейнтболу (чудеснійша ідея! сюпер просто!). Ми чесно вмирали за кусок шмати і підступно пострілювали один в одного з-за кута.

Після такої підготовки, знаючі люди подали мені декілька важливих уроків сімейного життя і, можна сказати, прочитали курс "молодого бойца". Це все подавалось в легкостравному виді до шашлика і звеселяючих напоїв.
Головна теза і висновок з командно-польових навчань наступна - жінка сіє непрогнозована легкозаймиста сутність, котра при неналежному догляді спричиняє більше клопотів як радості
А догляд як відомо повинен бути жорсткий, але справедливий
=;-))

Всім цим речам я "внімательно внімав". Що видно з фото, де сенсей Андрій тримає промову.
Користуючись нагодою хочу сказати - ніколи-ніколи тебе сенсей не підведу!

Потім був дощ і чалапання в болоті (все як за університетських походів в гори-зашибісно!)
Ну і додому я вернувся стомлений і щасливий як вимите слоненя!
=;-))