пʼятницю, грудня 30, 2011

чарти 2012

Краще в 2012:

Фільми:
  • Colorful
  • Girl with a dragon tattoo (скандинавський оригінал)
  • Zindagi Na Milegi Dobar
  • Karigurashi no Arrietty
  • Food inc
  • Inside job

Придбання:
  • 46’ екран
  • Після 11 місяців спання на позиченому, ми врешті купили Ліжко і Гарний Великий Матрац
  • Кухонний стіл і стільці
  • Поставили очищувач і зволожувач повітря в спальню
  • Таблет Blackberry Playbook

Позитивні спогади:
  • Звідини Вікторії та саду Бутчерс
  • Shadow of the Colossus
  • Vancouver aquarium & zoo
  • Ялинка на свята
  • "Намір!" Любка Дереша (геніальний твір від геніального автора)
  • "Град обрече́нный" Стругацьких

Професійне:
  • Опанував nosql: hadoop, hbase, mapred
  • Прочитав книжки O'Reilly:
    HBase - The Definitive Guide
    Hadoop - The Definitive Guide
  • Пройшов методичку Data-Intensive Text Processing with MapReduce
  • Слідкую за публікаціями по Pregel

Події року:
  • Ярема впевнено опановує непрості звороти на зразок "ну це вже занадто!"
  • З другої спроби ми навчились сортувати сміття і твердо дотримуємось наміру зменшити наш environment footprint
  • Після 4 років я припинив приймати гіпотензивні препарати
  • Пройшов пів-річний сеанс склероскопії і забрав бридку вену на нозі
  • Печемо домашній хліб і стараємось вживати місцево вирощені продукти
  • Знаємо що таке organic food і купляємо: м’ясо, яйця, молоко, масло і картоплю в spud.ca

Надії на рік 2012:
  • Сподіваємось на охолодження ринку нерухомості
  • У нелегкому виборі між інфляцією і дефляцією бажаємо собі останнього
  • Нехай нам вдасться знайти роботи в Калгарі
  • The Last Guardian

Всіх благ Нам і Вам у новому 2012 році!


    четвер, грудня 29, 2011

    Плей стейшин

    Мій перший спогад про компютерні ігри летить десятки років назад. Тоді тато взяв мене на роботу в обласний обчислювальний центр і завів у зал, де на величезних монохромних моніторах дорослі дядькі грали в щось на подобу Зоряних Воєн.

    Потім в мене з’явився ZX Spectrum. Медична вата і спирт в прозорій баночці ставали в нагоді кожного разу коли бруднилась головка магнітофону. Доречі, завдяки cпільноті шанувальників Spectrum, його спадщина доглянута і загальноступна [1]. З моїх улюблених: Tutankhamen, Highway Encounter, SimCity, Saboteur, Bomb Jack

    Коли настав час Nintendo, нам було дуже сутужно. Одного разу мама купила мені важкі чорні зимові черевики і по-дорозі додому розплакалась і просила вибачення, що немає змоги купити кращі. До дому залишалось кілька хвилин, мама плакала і поправляла мій шалик, я стояв і дивився на засніжену станцію Личаків і запевняв маму що черевики класні і вони мені дуже подобаються. Насправді вони добряче протікали, але я пам’ятаю їх як одні з найулюбленіших.

    Ну а потім – неперервним мазком – шкільні Пошук-2, 386 DX, K586, Pentium3 і тільки 2-3 пам’ятні гри – Warcraft, Starcraft, Prince of Persia. Шутери були завжди на крок попереду мого заліза і в режимі “розкадровка” приносили мало задоволення :)

    Сьогодні в мене є PlayStation3 і 46’ екран. Після залипаючих герконових клавіатур, зелених монохромних моніторів і монофонічних магнітофонів з касетами - це витвір мистецтва! Кожного разу коли вмикаю її - шукаю того хвилювання, з яким колись тримав 5’ дискети чи протирав спиртом головку магнітофону. Таких моментів – одиниці, і я вчусь цінувати їх. Щиро рекомендую - Shadow Of The Colossus.

    З часу мого дитинства світ ігор змінився – шутери стали реалістичними і дійсно кривавими; ігри виманюють реальні гроші за віртуальні послуги як-то заміна масла, чи закляття; мільйони людей поповнюють шеренги MMO WoW чи SWOR.

    Дуже скоро мій син почне цікавитись іграми і переді мною стане непросте випробування — як розставити наголоси, щоб за смартфонами і плейстейшинами він мав справжніх друзів і справжні захоплення?

    Щастя Нам!

    [1] http://www.worldofspectrum.org/

    середу, грудня 28, 2011

    Ліпосакція


    Вперше жирову складку на своєму животі я помітив 2 роки назад. Це сталось якраз після всіх катавасій з будівництвом, переселенням і народженням Яреми. Я ніскілечки не переймався цим бо розумів наскільки кожна жирова клітина мого організму хоче відпочити від стресу.
    На певний час відомі зміни місця проживання з однієї сторони і викликаний цим стрес з іншої законсервували цей статус кво...

    Аж до минулого місяця – коли я переглянув фільм “Zindagi Na Milegi Dobara” [1] і зрозумів – я хочу мати таке ж тіло як Hrithik Roshan!
    Тепер я ще натхненніше роблю ранкову зарядку, а сьогодні навіть 20 хв бігав по-району. І нехай мої зимові канікули закінчаться за декілька днів, я знаю що пробіжу ще не один кілометр, і скину ще пару грам з тих 250 які розтеклись по моєму пресу як смалець по пательні.

    А на закінчення, любі мої, хочу сказати:
    не зарікайся проти ліпосакції, бо то хоч і дорого, зате кошерно!

    Щастя Вам!

    [1] Прекрасний фільм про сонце, вино і ті хвилини з яких складається життя :)


    суботу, грудня 17, 2011

    холідейс

    Думаєте я розкажу про чудовий святковий настрій, розпродажі, привітних сусідів і премію на роботі? Фігі! Думаєте я зупинюсь на сварках про заштовхування ялинки в машину і вибору іграшок? Фігі! Я скажу правду! І нехай до неї недопишеш ".com", але вона така щира і прозора, що кожен поглянувши тверезим поглядом в дзеркало підтвердить її.

    За останній місяць в метрополітені я зустрів двох божевільних - один вів розмову з двома невидимим співбесідниками, а інша втікала від таргана розміром з чау-чау.

    Минулого тижня чоловік на автобусній станції сварився з розкладом і врешті драматично відхаркавши всю злість побіг назад до метро.

    Вчора, зазвичай мирні, канадійці мого району повилізали з машин і влаштували бійку посеред вулиці - вирішували до кого привітніший світлофор.

    Сьогодні видався дуже довгий днем: зранку ми поговорили з Україною, потім вибрали ялинку, купили до неї прикраси, герлянду і все це поставили вдома. Але ж яким непростим був процес. Скільки разів за сьогодні я підносив руки до небес і шукав в них тлумачення моїй інвертності?! - мене ніхто не розуміє!
    Мій син здається не почув жодного мого слова. Моя дружина здається чула все, але зміст який _я_ вкладав в слова і речення сприймався задом-наперід!

    Я розумію божевільних - спокійно і без бою, віддавати 55% своїх доходів на утримання бездомних наркоманів і пристаркуватих мультимільйонерів - може тільки сповна божевільна людина! Я розумію безвихідь людей, які шукають розради тут і зараз. Мало того що по-вуха в боргах, то ще й оточуючі чекають подарунків [1] .

    Я щиро вірив що сварки це уділ розумово-відсталих... і що, тепер треба міняти віру?

    Щастя Вам!


    [1] - Канадійці і банки, або віддай 40% доходу на обслуговування боргу
    https://www.theglobeandmail.com/globe-investor/personal-finance/household-finances/record-high-household-debt-in-canada-triggers-alarm/article2269210/