будова-5

Дотримуючись традиції, почну з кількості вимурованої цегли
Вона перевищила 26000.
На сьогодні напрямком номер 1 є дах. Крокви накрили пароізоляційною плівкою, набили 85% лат, і (слава провидінню) накрили ½ даху Ондуліном.
Цього тижня планується закінчити зовнішні роботи по даху (закінчити набиття лат, повністю покрити Однуліном). До об'єму цьогорічних робіт ще плануються:
викладення перекриття на стриху (дошка 30)
теплоізоляція даху (мінераловата + пароізоляція + гіпсокартон)
теплоізоляція підлоги на 2 поверсі (пінопласт 5 см + 7 см бетонна стяжка)
консервація будови (забезпечення периметру будови: забиття вікон і дверей; забезпечення буд-матеріалів: їхнє правильне складування і захист)
Оскільки статус вже наведено, дозволю собі дещо “відвести душу” і “понити”.
Почну з Ондуліну. Здавалося б такого розрекламованого матеріалу не повинно бракувати...
а таки з його постачанням виникли проблеми! І не просто “якісь” і “незначні”, а такі що стосуються абсолютно всього – від цвяхів, через ендови і до гребінців (справжній дефіцит)
Програма 6 тижневої епопеї з Ондуліном виглядає так:
тиждень 1 – купив 200 метрів2 покриття в Метро. Цвяхів, ендов, гребінців не було, але обіцяли довезти до кінця тижня
тиждень 2 – очікувана поставка поповнила запаси тільки покриття - цвяхів, ендов, гребінців не привезли. Телефонічно знайомлюсь з Борисом Борисовичем – представником компанії Ондулін в Західній Україні. Згідно його слів поставка в Метро буде найближчим часом (до кінця тижня – так що мені не слід хвилюватись)
тиждень 3 – Метро не дістало поставки. Борис Борисович (ББ) хоч і не працює з дрібними партіями, але піддається вмовлянням і обіцяє вислати накладну для закупівлі бракуючих матеріалів. Наступного дня ББ вирпавдовується за невислану накладну і вибачається за брак запасів на складі – просить чекати ще тиждень, бо зараз “проблеми з поставками”
Мене починають впізнавати в Метро: Будівельний Майданчик
тиждень 4 – Метро отримує довгоочікувану поставку Ондуліну... але якась “пані” викуповує ВЕСЬ запас цвяхів і гребінців через 1 годину після розвантаження. ББ розводить руками – мовляв склад порожній, нічим не може допомогти. Майстри починають діставати за Однулін, який вони не можуть почати бити через відсутність цвяхів
тиждень 5 – Метро-ББ-скарги майстів-нерви. Купив 2400 червоних цвяхів і ендови.
На моє глибоке переконання – Ондулін як фірма сакс. Єдина надія що їхні інженери кращі за їхній сейлз.
тиждень 6 – прибуває довгоочікувана поставка в Метро і там (курва) ЖОДНОГО дашка. ББ перестає брати трубку.
7 жовтня – ТАТАТАДА – відкриття Епіцентру! Дякую тобі Боже що податкова, землетруси, війна в Іраку не відтермінували його запуск. Ми встали в 8:30 і через півтори години вже були власниками 25 штук дашків... ну що я можу сказати – Metro – go farming, Епіцентр – rules!
Тепер заслухайте будь-ласка ще декілька тез про мастрів і дерево. Почнемо з останнього
Отож – тижневе спізнення з доставкою дошок – це та норма на яку слід розраховувати КОЖНОМУ нормальному громадянину України. Якщо тобі обіцяють у вівторок: “сьогодні везу на пилораму ліс і на заутра буде у вас” - знай що раніше наступного понеділка його і чекати не варто. Серед улюблених відмазок і причин збою графіку
“субота – день на неділю і я відпустив людей”
“поламалась пилорама – нічо не можу зробити”
“поламалось відразу дві пилорами – вопше нічо не ріжем”
“нарізали, але чекаєм на погрузку”
“нарізали, погрузили, але не поїхали бо вже вечір”
Це звичайно плата за різницю в ціні між офіційною в Епіцентрі чи гуртівні (від 650 до 1200 UAH за м3) і по-домовленості (в межах 550)
І на сам кінець про майстів... якщо ваші збили кожну 10-ту цеглину, покалічили кожну 10-ту дошку і загубили кожен 10-тий цвях – то у вас такі самі майстри як і в мене. Якщо хочете щоб такого не було – беріть відпустку на час будови і наглядайте за кожним їх кроком, за кожною “ініціативою” і кожним “поглядом”.
Ми вже збились з рахунку скільки чого пропало з подвіря, скільки “дістало ноги”. А попри те все – ціна на їхні послуги не стає меншою, квалікованих працівників не стає більше – все навіть навпаки.
А на сам кінець скажу – пропри всі негаразди – це так особливо викарапкатись на власну хату, вдихнути запах хвойних балок, подивитись вгору на власний дах... це сповна виплачує всі нерви!