Остання поїздка abroad в якості СС штурман-фюрера

Ессе.
Імена, назви і сюжет вигадані.
Будь-яке співпадіння з реальними подіями і особами випадкове і неумисне.

Почалось все доволі невинно – 20 годин перельотів, дешевий готель (без інету і з паршивою каналізацією, через котру нас переселяли) біля автобану, потім – два дні (субота і неділя) коли ми поїхали дивитись на чуда Аль цивілізації і настроюватись на роботу.

Найцікавіше, звісно, почалось в неділю ввечері, коли визначався дрес код на понеділок. Не буду ворушити наболіле і вдесяте переказувати народну приказку – «зустрічають по одягу, проводять по розуму». В штатах Аль ця мудрість мутувала в «зустрічають по автомобілю (котрим ти приїхав), а проводжають по чеку (котрий ти виписав)»

Зайве, думаю говорити що ні ми самі ні гроші видані компанією не могли вмить перетворити 5 українців в Соросів... але не розумію, звідки появилась ідея іти в !!!футболках!!! в перший день на роботу?! Тут футболка (ще й з логотипом компанії) – робочий одяг сантехніка, прибиральника, електрика і будь-якого іншого нелегального мексиканця.

Слава Алаху – цю ідею згори було успішно подолано, хоча Стратег таки вибрався знайомитись з працедавцями в тій робі... питається – чому після такого ми все ще дивуємось тому ставленю яким нас частують?!

Я чітко усвідомлюю що гроші на деревах не ростуть – їх треба важко заробляти, і в цьому плані СС робить важливу роботу – кує кадри, вчить їх. Але ж не можна потакати хамству індусів, котрі, працюючи по 9 годин (з 9 ранку до 6 вечора, 2 з котрих іде на мітинги, 1 на обід, 1 на читання пошти і 5 на керування українцями) експлуатують нас як дармову робочу силу?!

Коли вся компанія говорить – «О! Приїхали пацани з СС, і ми застваимо їх працювати по 24 години»... це смішно тільки вперший раз. Потім стає сумно і образно за себе.

Батрак пожалівся вчора що «Харікі жорсткий керівник – сидить з нами по вечорах, якщо щось сталось». Іронія в тому, що такий випадок стався тільки раз – коли впав production.

І цй випадок вони всі памятають і засуджують... а те що на прихоть Харікі наші хлопці в десяті годині вечора вертаються на роботу – це явно пробіл законодавства, котре захищає працівника тут і так жорстоко його пригнічує в нас. Це також пробіл нашого менеджменту, котре котристується правовою несформованістю працівників.

Це мабуть все – скоро почнеться новий день і ми будемо готуватись до роздачі подарунків за гарну співпрацю і на перспективні відносини. Зовсім забув – сьогодні прилетять хлопці з Далаумуса і Аустініума. Будуть сидіти разом з нами... тільки цікаво кого переселять на ослінчики, якщо закінчаться крісля зі спинкою. Ніколи не здогадаєтесь!!