Або

Рік видався багатим на події. Пригадую як Ярема затемпературив на Новий Рік 2009, і ми не змогли його відсвяткувати з друзями в Сокільниках. Це мала бути особлива подія - врешті і друзів є де пригостити, і спати їх вкласти, і шашлик зробити... але діти вносять свої корективи... З часом ти розумієш, що життя зв’язане цими крихітними монстрами і всі ті риси якими ти так пишався - обов’язковість чи пунктуальність - стали похідною від флори їхнього кишківника, настрою чи температури :)

Або як ми готували документи для еміграції. Разом з папкою вони заважили 800 грам! А сама поїздка за візою чого варта - до Києва ми подались на свято Дня Канади і вперлись в закриті двері посольства і суворих українських охоронців. Якщо б не випадок з консулом - то так би і вернулись до Львова з нічим. Але доля видалась прихильною - заради нас одних запустили ціле посольство і ми отримали візи протягом 40 хв - рекорд!

Або скандал на роботі з неврівноваженим працівником, який захопився читанням чужих імейлів і скайпів.

Або наших східних сусідів в Сокільниках, які два роки шпорпались в потічку щоб той перейшов на нашу ділянку. В результаті два тижні перед відльотом ми закінчили опірну стіну, яка відділила нас від них і їхнього потічка 10 кубометрами бетону.

Або два дні перед відльотом, коли Ярема дав температуру в 39 градусів! І перше що нам світило на канадській землі - це два тижні в медичному ізоляторі :) Або сам переліт, який коштував нам гори здоров’я і нервів.

Або як мені попала крапля супер-клею в око і я 40 хвилин їхав автобусом в лікарню. Або як з Зені потік тосол на маслозмінній станції і в’єтнамець знизу почав кричати що його зараз обпече :)

Або 100-120 вакансій на які я подався після прильоту в Калгарі, і щойно 2 співбесіди :)

Або як тиждень назад я врешті отримав job offer, і тепер ми знову готуємось до переїзду. Цього разу у Ванкувер. Надіюсь тільки щоб Ярема не затемпературив знову :)

Щастя Вам!

вистава на дві дії

Попри перманентний пошук роботи, який займає 4-5 годин денно, та Яреми який займає решту часу доби, ми все-таки знаходимо час переглядати стрічку новин і знайомитись з шизами якими живе світ. Останнім часом не можу надивуватись шумові якій здійняли навколо Вікілікс... І важко мені збагнути - це ж яку треба мати амнезію і самозабуття, щоб після буремної декади, якою були нульові роки, знову стати на ті самі граблі?!

Пару стрічок спогадів:
- спочатку а Авганістані припинили виробництво опіумного маку. Але ненадовго, бо після 2001.9.11 туди приїхали аграрії і все відновили;
- потім в пісках Іраку шукали уран, а в результаті уклали нафтові контракти і залишили мільйон загиблих;
- дипломовані спеціалісти робили з повітря гроші, і неочікувано сталась фінансова криза; спеціалісти відпочиваються від ратних трудів, а пів світу винні гроші Америці;
- і врешті новий темношкірий месія, який прийшов викупити не тільки помилки попередників, але й спасти решту світу - включаючи палестинців і сербів;

Частина людей почала цікавитись рушіями цих процесів. Але замість відповідей з’явилась Вікілік, та її уособлення в плоті - Асанж. І знання замінив новий скандал - людям показали відеоряд і звинуватили рядових солдат в розстрілі дітей; показали дипломатичні печатки і навішали ярликів на політиків - той альфасамець, той імператор, той любить молодих жінок. Але чи стало наше розуміння чіткішими? Чи може ми збагнули якого масштабу помилки нароблені і скільком поколінням їх виправляти?

Виправте мене, будь-ласка, але чи говорять щось депеші про винуватців фінансової кризи чи спекуляцій? Про Кіотський протокол, про забруднення океану, ГМО, про схеми розповсюдження ліцензованих продовольчих культур? Одні лише згадки про Владіміра Путіна і Саркозі, але нічого про Procter&Gamble чи Pfizer. Так, наче в мене в ванні шампунь з Кремля, або аспірин з краківського ринку :)

Насправді я схиляю голову перед винахідливістю американських еліт. В час, коли б здавалось все програно, вони не тільки йдуть ва-банк, але й знімають весь кон! США знову перетворюються на жертву. Сьогодні в них поцупили маляви з матюками (читачі в екстазі), завтра Вікілікс розповість щось про параною з доглядами в аеропортах (ми все ще зловтішаємось), а потім - про страхову медицину і страждання дітей (і тут ми знову проявимо людяність і нам стане їх шкода).
Своїми публікаціями газети надають достовірності зливам, і з часом люди перестануть ставити під сумнів саму достовірність інформації з Вікілікс...
І настане дія друга.

Вікілікс - це площадка. Її використовуватимуть для формування суспільної думки і зливи носитимуть контрольований характер. Тут буде публікуватись все те, що з уст звучатиме надто вульгарно.
Окремо про Асанжа - я сумніваюсь що з ним щось станеться - в цей трейдмарк вже вкладено мільйони і він потрібен живим і на волі. Якщо його посадять або вб’ють, то він звичайно перетвориться на мученника, але хто ж тоді понесе в маси Прометеєвий вогонь правди?

На закінчення запитайте себе - про кого ви знаєте більше? Про Джімі Вейлса чи Юліана Асанжа, і чому?

Читайте якісне!
Щастя Вам!

[1] мільйон загиблих в Іраці
https://secure.wikimedia.org/wikipedia/en/wiki/Casualties_of_the_Iraq_War
[2] виробництво опіумного маку
https://secure.wikimedia.org/wikipedia/en/wiki/Opium_production_in_Afghanistan
[3] не словом а ділом
https://secure.wikimedia.org/wikipedia/en/wiki/Jimmy_Wales

Недавні книжки

З книжок які останнім часом прочитав були "Щоденник сотника Устима" і "Fifteen days". Перша - про українських комбатантів в грузино-абхазькій війні, друга - про канадський контингент в Авганістані. Перша написана учасником бойових дій і переказує події з перших уст, а інша - журналісткою (правда за якнайбільшого залучення військових) і описує долі солдат і їхніх родин.

Мої враження є дуже субєктивними, і обидві книжки я б оцінив не вище трійки. Почнемо з Устима - відчувається що Валерій Бобрович чимало бачив і пережив, і мемуари сів писати у відповідному віці. Але от неправильна агенція - Зелений Пес - взялась її видавати. Це вже друга книжка від Зеленого Пса яка потрапляє до моїх рук, і друга на комбатанську тематику... і кожного разу око ріже скажено вульгарне оформлення: якісь гліфи шароварних козачків, жахливе форматування, урапатріотичні передмови - ну важко уявити щось більш відразне на книжковій полиці.
Особливо хочеться дорікнути редакторові видання (якщо такий звичайно був). Ну неправильно вкладати в одну книжку розповіді які не тільки не повязані тематично, але й рознесені в часі як буття Христа і відкриття Нового Світу! Ну як може вжитись в одній обкладинці розповідь про алкоголь на радянському торгівельному флоті і методичний посібник по веденню бойових дій на високогір’ї ?!?! Коротше кажучи - це вінігрет, який в руках професійного редактора перетворився б на цікавий огляд кавказьких подій останніх 20 років.

"Fifteen Days" містить з десяток історій про канадських хлопців які склали голови в Авганістані. Книжка "тут і там" піднімає дійсно цікаві теми. Для прикладу проблеми які розкладали армію в 90-тих роках і які призвели до того що, заради уникнення "напруженості в суспільстві", військовим було рекомендовано не носити однострій поза межами військових баз. Про ліберальний уряд який продав _всі_ транспортні гелікоптери і в результаті країна проїхала дві війни маючи лише обіцянку допомоги від союзників. Про загальне функціонування організму солдата в бою і описи окремих найбільших битв в провінції Кандагар... Але все це - острови в морі сліз. Більшу частину книжки займають історії як матері, дружини й діти реагували на повідомлення про смерть їхніх синів/чоловіків/батьків. Це чорні дні і тижні в житті цілих родин, а подекуди і цілих містечок. Десь на третій історії ти приблизно впізнаєш шаблон - знайомство з солдатом, його життєпис, приклади його бойового духу, потім раптова і неочікувана смерть, і жахливий біль на батьківщині. Читати про четвертого стає важко, а на пятому ти просто перегортаєш найгірші сторінки. Коротше - книжка для тих чиї імена згадуються в ній.

Читайте якісне!
Щастя Вам!

[1] Щоденник сотника Устима
http://test.greenpes.com/node/171

[2] Fifteen Days
http://www.amazon.ca/Fifteen-Days-Stories-Friendship-Canadian/dp/0385664664

Зеня

Спочатку про Стефку. То була моя перша залізна пані. Подарунок мами. За 10 років які ми були разом вона проїхала більше 120 тисяч кілометрів. Та ще й яких!!! - ще за часів Універу ми врізались в славську хлібовозку, потім ганяли до Києва, потім ремонтувались від київських зазіхальників в Рівному, потім їздили на зустрічі з дівчатами а потім була будова! Врешті-решт сина я також забирав з пологового будинку зі Стефунею.

Під її капотом немає такої деталі яку б я не замінив чи не ремонтував, і вона завжди відповідала вдячністю.
Але забрати її з собою я не міг. Стефуня попала до хороших рук, і я вірю що вона прослужить ще не один рік.

Вже тиждень під нашими вікнами стоїть Зеня. То зовсім інакша пані. Вища, має дещо глибший баритон, трохи недоглянута, але з хорошим серцем. Щойно сьогодні, після тижнів чекання я зміг захистити водіння і тепер маю повноцінні права. І щойно тепер зможу зайнятись і Зеніним ремонтом і оглядинами Калгарі і Альберти :)


Щастя нам!

UAV #7

Число "7" в європейській культурі несе позитивне навантаження. Приємно що звіт за цим номером є багато в чому знаковим.

Новина №1 - напрямком безпілотних систем зацікавилась моя кафедра. Спільними зусиллями ми розроблятимемо систему планування роботи більш ніж одного безпілотного апарата в умовах сильно пересіченого рельєфу (по-простому у фйорді). Це неабияке визнання наших успіхів! І звичайно ж - колосальний досвід для студентів і дійсне новаторство!

Решта напрямків розвивається рівномірно:
- дописаний і протестований автопілот версії 1.5;
це такий ступінь готовності де вже є солідне напрацювання, але ще чимало відділяє від промислової якості
- інерційна система пропаяна і ми знімаємо дані з перших 6 датчиків (гіроскопи х3 і акселерометри х3) та GPS
- дописаний і протестований тракт:
<інерційна система>-<плата зведення>-<головний бортовий комп"ютер>-<бортова антена>-<наземна антена>-<граундстейшин>

- значно вдосконалений OpenGC - тепер в ньому повністю реалізована підтримка акселерометрів та інтенцій автопілота; також ведеться робота по відображенню в навігаційному вікні карти місцевості та переході на швидший графічний енджин







- написаний зручний планувальник маршруту на основі Google Maps

Приємно що нашим проектом зацікавився ще один інженер-електронщик, і якщо його ентузіазм не згасне завчасно, то в нас з’явиться система виведення парашюту.

Дещо буксують справи з рештою датчиків (барометри, вольтметри, магнетометри) і зі зворотнім зв'язком від бортового комп'ютера до сервоприводів.

На закінчення хочу сказати, що це останній звіт написаний на теренах Львівщини. Наступний планую з Канади.

Щастя Нам!

тінь

Було пасмурно і вітряно, коли я зайшов в перукарню. Жовтневі 10 годин 30 хвилин це значно ближче до холодного осіннього світанку ніж до спекотного літнього полудня. Лампи були погашені і приміщення сповнило тьмяне ранкове світло. Було тихо. Я був єдиним клієнтом і сів на крісло поруч з вікном. Сонце освітило ліву половину обличчя. Права була занурена в тінь.
Це вперше я так побачив свою неголеність - проміння переломлювалось і губилось між волосинок, але здавалось - висвічувало кожну з них. На якусь коротку мить обличчя стало порепаним і огрядним. І це було таким контрастом з правою стороною - де тінь все згладжувала і вирівнювала.
А ще - зморшки. Ніколи не думав що вони такі глибокі і тягнуться вздовж всієї щоки. Ще трохи підняв очі і зустрів власний погляд - а потім помітив мішки під очима.
40 хвилин проведені в перукарні розтормосили мене. Вдома я першим ділом поголився, а потім поїхав і купив крем проти зморшок. Крему під очі не знайшов, тому відклав його купівлю до відвідин duty-free наступного тижня. Виявляється чоловічої косметики не таке вже й велике розмаїття.

Щасти Вам!

птахи

Цієї осені разом з тисячами перелітних птахів, ми подаємось на захід. Поруч з лелеками[1] ми долетимо до Альпійської перелітної межі, а далі на північ. Ще пару годин над атлантичними водами і ми на місці. Домом цю землю ми назвемо через декілька років... а зараз ми відкриті до зустрічі з новими тваринами, птахами, духами і богами.

Кожна галицька сім’я повинна мати родину в Канаді. От і їду закривати прогалину в родинному літописі :)

Щастя Вам

[1] лелека

UAV #6

Тепер ми зовсім як дорослі - у нас є окрема сумка для польових виїздів, з панелькою для розжарювання свічки, ємним акумулятором і ручною помпою. Ми вже не носимось зі шрицами як наркомани, і присмак нітрометану не псує смаку вечері!

А ще ми зробили декілька малесеньких еволюційних кроків:

• Перенесли розробку проекту в інтернет. Запрошуємо на сайт гіторіуса [3]. Прошу також звернути увагу на ВІКІ - ми будемо за неї дбати :)
• Продовжуємо роботу над інерційною системою. Вже говоримо з сенсорами і готуємо прошивку. Крім того - доробляємо інструменти для Glass Cockpit - перший на черзі акселерометр.
• Питання нового планера виявилось дуже складним. Це варте окремого посту, але тезово можна сказати що задачі які б він мав вирішити неможливо реалізувати в межах "модельної" (любительської) техніки.
• Змонтували на літаку камеру. В результаті пробної зйомки встали питання фокусу і вібрації. Будемо над ними працювати. Стосовно тривалості зйомки - цього разу ми змогли записати тільки 110 МВ з 512 МВ наявних, оскільки решта була заповнена фотографіями тещі нашого пілота.

Окремо про тестування. Відверто кажучи, я слабо уявляв як тестувати комплекс інакше як в повітрі. Звичайно - для протоколу, систем передачі даних, окремих демонів - ми написали/напишемо юніт-тести... а от як бути з автопілотом? Адже потрібна фізична модель польоту (підйомна сила несучих поверхонь, інерція, опір керуючих поверхонь, ті), яка б враховувала фізику середовища (вітер, зміну густини повітря, кліматичні умови, ті). Подібна задача не те що нетривіальна - вона вимагає спеціалізованих знань і _досвіду_.

Нам посміхнувся випадок коли ми натрапили на рекомендації Інституту Аеронавтики і Астронавтики (АІАА) по тестуванню low-cost UAV. В черговий раз гірко від того що мешкаючи в країні яка збудувала Мрію, яка народила і виховала Сікорського, Антонова, Глушка, Корольова, я сягаю по заокеанський довід і інструменти через брак вітчизняної альтернативи... але менше з тим - американці передбачили потребу і 2005 року АІАА рекомендував OSS симулятор FlightGear і його модель польоту JSBSim. Більше того - в документі АІАА описані методи тестування!

Вже через 2 тижні ми зробили повну зв’язку:
симулятор <-> зовнішній протокол <-> наш протокол <-> наш автопілот <-> наші системи моніторингу і керування:









Тепер на черзі Hardware-in-the-Loop simulation, коли і автопілот, і протокол, і демони, і сенсори будуть виконуватись на своєму залізі і спілкуватись через справжні антени і зєднання:)

Наша мандрівка продовжується!
Щастя Вам!

[1] OSS Flight Simulator FlightGear:
http://www.flightgear.org/

[2] OSS Flight Dynamics Model JSB
http://jsbsim.sourceforge.net/

[3] Наш проект на Гіторіусі:
http://gitorious.org/albatross

UAV #5

Ви ж не подумали що ми вийшли на попередній зупинці, правда? Наша подорож триває. Сьогодні у випуску:

- звіт за зиму

- поповнення в команді

- перелік біжучих досягнень і проблемних місць

Осінь 2009 закінчилась знаково - ми вперше підняли літак в повітря і вперше нащупали що таке "авіаційна відладка". Ще двіччі зимою ми виїжджали на полігон №3 для запусків - одного разу доволі фатально (в результаті падінь перебили силову раму кріплення двигуна, зірвали шасі, вирвали лобову частину ліхтаря). Другого разу - ми виїхали в півметровий сніг і 10 градусний мороз, і після години штовхання півтори-тонного джипа прибули на полігон щоб відразу ж вертатись назад через розряд акумуляторів і відмову двигуна працювати в таких температурах.

Зате зима дала нам два здобутки

1. ми залучити електронщика в команду

щоправда це вдалось з другої спроби. на його плечі ліг весь тягар hardware і firmware... а це інерційна система, система виносу парашюту, система зворотнього звязку між бортовим компютером і сервоприводами

2. випадок звів нас з чемпіоном України по авіамодельному спорту, і тепер п. Сергій тренує нашого пілота, бо як кажуть гуру - в команді повинен бути dedicated pilot

Сам п. Сергій є постаттю дуже колоритною і цікавою. Фанат цієї справи він старається залучати до авіамоделювання людей, але (як писав тут) - в наших палестинах це мученицька праця. Так для прикладу в Мостиськах (бетонна злітна смуга) вурдалаки налаштовувались на частоту моделей і розбивали літаки. Це змусило його перебратись в місця незайманого радіоефіру - за Щирець.

Але ж повниться вкраїнська земля талантами! На цей раз любов до неба проявив селянин, який стійко вірить що літаки кидають вроки на худобу...

Стосовно того де ми є. Отож питання №1 - розробка інерційної системи. Це набір акселерометрів, барометрів, гіроскопів і інфра-червоних датчиків. На словах звести це воєдино - питання декількох хвилин. А от в реальному житті це осцилографи, паяльники, даташіти, переривання і програматори. Минулого тижня ми спалили акселерометр, а цього тріснув колінвал в двигуні. Таким чином маємо пріоритет №2 - новий двигун і №3 - закладку нового планера. Паралельно доводимо до ума-разума автопілот.

inter alia: Задум нового планера просто грандіозний. Машина з розряду "розмір має значення" і можливостями кращих стаєрів :)

Пару фото на закінчення.

Щастя Вам!

Зимовий похід :)

п. Сергій

Квітневі запуски

моїх 10 улюблених

1. ghost in the shell (http://www.imdb.com/title/tt0113568/)

чому? це було одне з перших аніме і перший фільм в якому сюжет і задум грають головну роль

2. Castle in the Sky Laputa (http://www.imdb.com/title/tt0092067/)

чому? це казка яка захоплює в полон з першої хвилини. дружба, щирі почуття, добро і зло, вічність і минучість - неперевершено показані в цій стрічці

3. My Neighbor Totoro (http://www.imdb.com/title/tt0096283/)

а ви спробуйте відірватись від його перегляду

4. Ghost in the Shell: Solid State Society (http://www.imdb.com/title/tt0856797/)
найкращий детектив, який я коли-небудь бачив

5. 5 Centimeters per Second (http://www.imdb.com/title/tt0983213/)
змальовує холодну пустоту, яка зявляється після розвіювання юнацьких мрій

6. Spirited away (http://www.imdb.com/title/tt0245429/)

чому? неймовірна казка. щира, добра і знову ж таки - навколо вічних цінностей

7. Nausicaä of the Valley of the Wind (http://www.imdb.com/title/tt0087544/)

чому? тому що природа навколо нас жива і потребує турботи

8. The Girl Who Leapt Through Time (http://www.imdb.com/title/tt0808506/)

гарна стрічка. емоційне завершення

9. Steam Boy (http://www.imdb.com/title/tt0348121/)

стім-панк. неймовірна анімація, динамічний сюжет, захоплююче

10. The Mysterious Geographic Explorations of Jasper Morello

(http://www.imdb.com/title/tt0469146/)

дуже коротко, дуже лаконічно

розпад

Важливе не майно яким ми володіємо, а здатність творити це майно
Річард Фейнман [1]

Пишу це для себе самого - щоб потім пам'ятати заради чого всі випробування і сльози. Україна пройшла довгу дорогу. Ще 20 років назад ми володіли третім за потужністю ядерним потенціалом [6], випускали понад 300 ракет в рік, а 22 роки назад вперше в небо здійнялась Мрія (Ан-225). За цей час країна пройшла довгий шлях - ми вже не робимо атомних крейсерів, майже не виготовляємо ракет, не запускаємо супутників, не робимо літаків [5].

Колись я дивувався реплікам політиків про те що Україна - аграрна держава. А тепер зрозумів що це те місце яке нам відвели сильні світу цього. Високі технології (байдуже чи це нанотехнології чи генна інженерія чи літаки) - це перш за все національний інтерес. А тут нікому захищати національні інтереси.

Минулі 20 років, з мого погляду, катастрофічні для України. Ми втратили те що комуністи побудували ціною сотень тисяч життів. Вулиця "700-ліття Львова" перейменована в "проспект Чорновола", але що він зробив для її побудови ?
Те що не розрізали на металобрухт стоїть без модернізації; втрачені ринки і економічні звязки; корупція дала метастази у всі сфери діяльності. Митник, податківець, депутат - ось цвіт нації.

Вища школа кожного року випускає сотні аспірантів і професорів. А на основі чого вони роблять науку, якщо немає лабораторій? Фейнман після візиту в Польщу написав "тут не проводять експериментів, тому дана область неактивна" - цікаво що б він сказав про нас?

Країна розкладається і цей трупний сморід копоттю покрив приймальні мерів, коридори лікарень і класи шкіл. В нас 12-ти бальна система, але чи покращилась якість навчання? В нас болонський процес, але чому мільйон онкохворих приречені? Наряд міліціонерів кожного дня проходить повз мій будинок, але чому я не почуваю себе в безпеці?

Яке майбутнє в мого сина тут? Можу навести перелік ким він не стане - кінорежисером (бо немає кіно), професором (фантомно), конструктором (бо ми нічого не проектуємо), космонавтом (бо ми не космічна держава). Я збудував тут будинок, посадив дерева, але майбутнього в цієї країни немає.

Зате в нас є здобутки - ми набудували церков і стали 5-тою за релігійністю країною Європи [4]. При нагоді злі люди дослідили що це має зворотній ефект до добробуту і процвітання [3]. А ще ми планомірно позбуваємось яйцеголових [2] - на 2.5 проценти кожного року. Японські селяни з усіх сил втікали від своєї селянськості і за будьяку ціну давали своїм дітям освіту. В нас же нормою є забрати дітей з уроків/пар для того щоб посадити/обробити/викопати картоплю.

Обрані нами еліти не володіють достатнім багажем знань щоб усвідомлювати виклики часу і адекватно до них реагувати, а населення, розбещене радянським соціальним пакетом (гарантована медицина, безоплатна вища освіта, відпустки, ті) - потакає авантюристам і обіцянкам легких грошей.

Справжня біда в тому що народ України обирає відповідне його рівню керівництво. Згоден що за період незалежності населення таки чомусь вивчилось, але здобуті знання не покривають тієї бездни втрачених можливостей і розбазареного потенціалу.

В мене немає рецепту. Думки які витають надто абсурдні щоб бути дієвими. Кожного разу задаю собі питання - що виросте з дитини, яку в школі вчать фізиці, а ввечері зливають віск від вроків?
Тому, переконаний - ця країна приречена. В кращому випадку тут вирощуватимуть ліцензовані пшеницю і цукровий буряк, і в ХХІ столітті пишатимуться... тонами виплавленої сталі.

[1] http://lib.ru/ANEKDOTY/FEINMAN/feinman.txt_with-big-pictures.html

[2] http://elementy.ru/news?newsid=431243

[3] http://elementy.ru/news/431139

[4] http://tsn.ua/ukrayina/ukrayina-v-p-yatirtsi-naibilsh-religiinih-krayin-yevropi.html

[5] http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2010/02/06/186431

[6] http://www.nti.org/e_research/profiles/ukraine/index.html