Недавні книжки

З книжок які останнім часом прочитав були "Щоденник сотника Устима" і "Fifteen days". Перша - про українських комбатантів в грузино-абхазькій війні, друга - про канадський контингент в Авганістані. Перша написана учасником бойових дій і переказує події з перших уст, а інша - журналісткою (правда за якнайбільшого залучення військових) і описує долі солдат і їхніх родин.

Мої враження є дуже субєктивними, і обидві книжки я б оцінив не вище трійки. Почнемо з Устима - відчувається що Валерій Бобрович чимало бачив і пережив, і мемуари сів писати у відповідному віці. Але от неправильна агенція - Зелений Пес - взялась її видавати. Це вже друга книжка від Зеленого Пса яка потрапляє до моїх рук, і друга на комбатанську тематику... і кожного разу око ріже скажено вульгарне оформлення: якісь гліфи шароварних козачків, жахливе форматування, урапатріотичні передмови - ну важко уявити щось більш відразне на книжковій полиці.
Особливо хочеться дорікнути редакторові видання (якщо такий звичайно був). Ну неправильно вкладати в одну книжку розповіді які не тільки не повязані тематично, але й рознесені в часі як буття Христа і відкриття Нового Світу! Ну як може вжитись в одній обкладинці розповідь про алкоголь на радянському торгівельному флоті і методичний посібник по веденню бойових дій на високогір’ї ?!?! Коротше кажучи - це вінігрет, який в руках професійного редактора перетворився б на цікавий огляд кавказьких подій останніх 20 років.

"Fifteen Days" містить з десяток історій про канадських хлопців які склали голови в Авганістані. Книжка "тут і там" піднімає дійсно цікаві теми. Для прикладу проблеми які розкладали армію в 90-тих роках і які призвели до того що, заради уникнення "напруженості в суспільстві", військовим було рекомендовано не носити однострій поза межами військових баз. Про ліберальний уряд який продав _всі_ транспортні гелікоптери і в результаті країна проїхала дві війни маючи лише обіцянку допомоги від союзників. Про загальне функціонування організму солдата в бою і описи окремих найбільших битв в провінції Кандагар... Але все це - острови в морі сліз. Більшу частину книжки займають історії як матері, дружини й діти реагували на повідомлення про смерть їхніх синів/чоловіків/батьків. Це чорні дні і тижні в житті цілих родин, а подекуди і цілих містечок. Десь на третій історії ти приблизно впізнаєш шаблон - знайомство з солдатом, його життєпис, приклади його бойового духу, потім раптова і неочікувана смерть, і жахливий біль на батьківщині. Читати про четвертого стає важко, а на пятому ти просто перегортаєш найгірші сторінки. Коротше - книжка для тих чиї імена згадуються в ній.

Читайте якісне!
Щастя Вам!

[1] Щоденник сотника Устима
http://test.greenpes.com/node/171

[2] Fifteen Days
http://www.amazon.ca/Fifteen-Days-Stories-Friendship-Canadian/dp/0385664664