Туреччина №2

Те що відпочивати цього року доведеться в Туреччині мені на підсвідомому рівні закодували ще n місяців назад. Головні аргументи - сервіс, порівняльні з Кримом ціни і залізне алібі на ігнорування дзвінків з роботи (10 грн за хвилину). З часом відпустки ми визначились ще наприкінці травня. Хоча тут правильніше таки буде сказати - мене визначили, бо дати прямо залежали від клієнтського релізу.
Перший раз ми навідались в тур-агенцію ще в спекотному червні. При температурі надворі поза 30, картинки з блакитною водичкою басейнів, та бажаною прохолодою моря говорили тисячукрат більше за сухі стандартні фрази агентів. Після того ми ще з десяток раз блукали коридорами різних агенцій, аж зупинились на Пілігримі.
Прийшли ми звичайно не з порожніми руками, а з переліком побажань. Це мав бути тихий відпочинок, відповідний сервіс і наявність культурної програми на вечір (як-то похід в кавярню, чи до кіна). Премила агент Роксолана розмалювала нам наш готель Пегасос як найвідповідніший нашим запитам - 4 зірочки, і тільки з минулого року він продається для країн СНД... а до того обслуговував тільки Європу.
Безсовісно зриваюсь на крик в наступних реченнях - дорога Роксоланко, дитина злота, Пегасос обслуговував, обслуговує і буде обслуговувати СНД клієнтів аж доки його не поремонтують. А Європу він перестав обслуговувати ще за царя Гороха (цим откровенням зі мною поділився Кемерієць з 20-літнім стажем, який любязно віз нас з гори Тахтахалі). Тихим, люба Роксоланочко, цей готель також не назвеш - він стоїть в трикутнику трьох найбільших public-дискотек, причому його власний DJ добросовісно бавить російську публіку до 12 ночі. А стосовно культурної програми, то якою вона може бути в місті де все населення компактно розміщується в торгівельному ряді метрів 300 в довжину і немає жодного кінотеатру?

Попри деякий конфуз з майбутньою реальністю ми радо проплатили наш тур і почали готуватись до поїздки. Готувались ми звичайно як і подобає людям ХХІ столліття - з інтернетом. В сумку нашу попали 3 теплих светри, пара сорочок на довгий рукав і закрите взуття. Про запас ще взяли плавки/купальник, пару футболок і шорти. І все завдяки найнадійнішому сайту погоди accuweather.com, котрий напрогнозував Кемеру дощі, температуру ледь вище за 10 градусів цельсія і хмарність тотожну ядерній війні.

На цей момент, уважні читачі, повинні би були засвоїти два моменти з половиною:
1. не вірити агенту Роксолані з Пілігриму
2. не вірити accuweather.com
2 з половиною. зібрати кошти мені на опірну стіну

Тепер про змову. Правда не сіоніську, а західно-європейську. Інша назва цього абзацу - про ремонти готелів і їхнє наповнення. Готель будують і наповнюють найбільш платіжоспроможними і найдисциплінованішими (щоб мінімізувати амортизацію) клієнтами. В наш час це носії Євро, а ще донедавна - Рейхс-Марок (в народі Дойч-Марок). Як тільки готель віпрацює в такому режимі декілька сезонів і надоїсть Євро-публіці його віддають на "знос" - читай на СНД ринок. Пяні потопи ванн, блювання з балконів і просто готовність відпочивати з меншим комфортом - візитна картка СНДистів (наскільки співзвучне з "садистів"). В такому режимі готель працюватиме аж до моменту коли рентабельнішим буде провести ремонт і виставити його для категорії Євро.
Яко результат, в номер з видом на море, ми попали після незначної матеріальної допомоги нужденному метр-отелю в 10 зелених тугриків, а гарне прибирання за 1 тугрик в день.
Ну що ж... принаймі практика допомагати нужденним організаціям в Україні (як-то Львівгаз, Водоканал, БТІ, Ради різних рівнів) не пройшла даремно :)