ровери

Перший ровер - зайка

Першим моїм ровером був Зайка... і я його ненавидів! Озираючись назад я не розумію який кретин сконструював його:
через цільно-гумові колеса кожна яма боляче віддавала в попу; через брак втулки кожен спуск з гірки ставав травматичним - щоб педалі не били по ногах, треба було підтягувати коліна до грудей; а коли доводилось гальмувати - я перехилявся, торкався ногою землі і отримував удар педаллю - мої гомілки були чорні від синців; якщо удар був надто болючим я подавався вперед і падав на раму забиваючи пах; мене дивувала передня лампа яка не оберталась разом з рулем; мене денервували тренувальні колесики які кріпились на одному болті і обертались як вітряк...

Эврика - моя була темно-зелена

Потім мама подарувала мені Эврику... Памятаю взір на її ведучій зірочці, зміг би з закритими очима перебрати втулку, пам’ятаю брязкіт велоаптечки. В ній тоді поміщались всі мої інструменти. Эврика служила вірою і правдою: порваний гумовий амортизатор замінили на залізний, коли тріснула вилка - сусід Дядя Саша зварив її на заводі. Одного разу я катався з друзями в парку і помінявся ровером з сусідом... пам’ятаю цей спуск як сьогодні - довгий і надто швидкий... різкий біль, який не тамували сльози... Так я вперше зламав руку. Більше я свого ровера не віддавав.

Орленок - в мене був матово червоний

Наступним був Орленок. Виміняв його в Максима з "будинку культури" за 25 купонів і 20 одноразових шприців, які мама принесла зі швидкої. В 70-тих роках недалеко професорської колонії звели два 9-ти поверхові будинку - в нашому селили інженерів і конструкторів, а в їхньому - діячів культури. Цікаво що коли стався землетрус, мій дід (проектував наш будинок і приймав його в експлуатацію) залишився вдома і стійко перечекав поштовхи, а головний підрядник який будинок будував - вилетів з першими тріщинами на подвіря в халаті і тапках.

Altix

Довга вело-пауза тривала до 2004 року, коли я придбав Альтрікс. $250, алюмінієва рама, вилка з амортизатором, 24 передачі.
Після переїзду, мама переслала наші ровери поштою. Знадобилось пару тижнів щоб віддерти їх зі скотчу і порівняти погнутості, але я дуже дорожу ним(и).

Strida

Сьогодні в мене неймовірна подія. Дівчата на роботі робили фотографії і 10 хвилин повторювали its beautiful, в метро мені сказали you have very nice bicycle, а Христя нічого не сказала про ціну. Останній місяць я шукав folding bicycle for commute, а придбав Strida.
Відверто кажучи це найкрасивіший велосипед який мені доводилось бачити в житті. В 2010 році його привіз до Ванкувера кореєць. Він мій одноліток, працює в перевізницькій компанії, і приїхав в Канаду покращити Англійську мову. Декілька разів поїздив по Стенлі парку, а після того як дружина народила дитину вирішив вертатись додому і закешити всі свої речі.

Щасливий як слон

Важко описати який я сьогодні щасливий!

Strida в складеному стані

І ще раз Strida