січневе чтиво

По-перше моє транзитне життя наповнилось змістом. Принагідно, в метро я тепер виглядаю як і більшість канадійців - аутично-відсторонено. Все завдяки таблету.

З прочитаного в січні раджу:

• "Сказка о Тройке-2" Стругацьких
• "Трохи Пітьми" Любка Дереша
• Пару методичок "Trusses: Cohesive Subgraphs for Social Network Analysis", "Pregel: a system for large-scale graph processing", etc

Думаю у вас багато власного чтива з приспівом "для кожного елементу Е з можини М...", тому до пункту 3 пропоную не доходити :)

Натомість пару слів про перші два. Є певні речі, про які я думаю з жалем. Наприклад - світ, в якому змагаються ідеології. Такий світ існував зовсім недавно: по одну його сторону оспівували демократію і права людини, по іншу - братерство, просвітлене правління і справедливість.
В моєму розуміння, твори Стругацьких колись заповнювали прогалину між яскравим ідеологічним плакатом і сірою реальністю. Сьогодні, в час повного ідеологічного вакууму, вони читаються як витвір "альтернативної історії".
Поринути в світ, яким править розум і експеримент - настільки легко, наскільки відмінним він є від мейнстріму новин про ліквідність, процентні ставки, і неспокій в кожному куточку світу.


Любко Дереш - людина-геній, письменник-подія, просто феномен. Не буду стверджувати що прочитав його "всього", але те що читав навело мене на "слабке визначення самодослідження" (свого роду переспів слабого антропного принципу [1]): "Те що ми сприймемо від творів Дереша є обмежене нашими попередніми самодослідженнями".

Коротше - давайте читати!
Щастя Нам!

[1] https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%BD%D1%82%D1%80%D0%BE%D0%BF%D0%BD%D0%B8%D0%B9_%D0%BF%D1%80%D0%B8%D0%BD%D1%86%D0%B8%D0%BF