червневе чтиво

Сьогодні у випуску два освітніх видання - Salt, Sugar, Fat [1] Майкла Моса [2] і On Killing [3] Дейвіда Гросмана [4].

Почнемо з кулінарного. Книга "Сіль, Цукор, Жири" написана доступною мовою, легко читається і не викликає нудотного запаморочення попри чималу кількість фактів і цифр. Книжка вибудувана у вигляді послідовних інтерв’ю з вченими, лікарями, державними службовцями і CEO великих корпорацій. В кожній черговій історії автор демонструє як формувалась індустрія швидкого харчування, як це накладалось в часі з іншими соціальними течіями (як от урбанізація, фемінізм і занепад інституту сім’ї) і врешті змальовує гамбіт сьогодення - коли народні маси вже хочуть здорової їжі, але ще зовсім не готові її їсти (бо вона не така смачна як синтетична) чи платити в 3-5 разів дорожче. Остання глава несе не тільки пересторогу, але й тверезий погляд на найближчі десятиліття.
Про автора. Майкл Мос народився в 1955 році, закінчив Державний Університет в Сан Франциско. Працював у низці видань, зокрема - Wall Street Journal, а з 2000 року працює в New York Times. Двіччі номінований на Пуліцерівську премію - в 2006 році за публікації про брак захисної броні для військових в Іраці і в 1999 році за тему про зловживання у будинках догляду за пристарілими. В 2010 році нагороджений Пуліцерівською премією за статті про заражене м’ясо в гамбургерах.
Для закваски 2 цифри і 2 фрази - на ожиріння (в медичному розумінні цієї недуги) страждають 30% американців; 12% дітей мають цукровий діабет; опитані директора не харчуються продуктами своїх корпорацій; індустрії швидкого харчування та фармакології будуть дедалі зближуватись - слідкуйте за новинами від Nestle.

On Killing. Ця книжка, на мій погляд, буде цікавою людям з прагматичним і неідеологізованим мисленням. Дейвід Гросман - кар’єрний військовий. Рейнджер десантних військ. Після 23 років служби вийшов на пенсію в ранзі підполковника. Книжка "Вбиваючи" була номінована на Пуліцерівську премію, перекладена на Японську, Німецьку, Корейську мови і по факту стала обов’язковою книжкою для офіцерського складу багатьох країн світу.
В чому ж успіх? По-перше ця книжка започаткувала новий напрямок психології - killology, або вбивствології. Це перша книжка яка описує механізм, яким армії з прадавніх часів змушували своїх солдат здійснювати акт убивства собі подібних; яку ціну платить суспільство за відрядження своєї армії; які етапи проходить солдат після вчинення вбивства; з якого тіста зроблені солдати спец-підрозділів і чого чекати від звичайного новобранця. Останні глави книжки присвячені широкому розповсюдженню реалістичних шутерів, кривавих фільмів і рекламі "беспрєдєлу" на екранах ТВ.
Для закваски пара цифр: у відомих людству війнах до В’єтнамського конфлікту лише 15-20% солдат вели прицільну стрільбу. Починаючи з В’єтнаму - ця цифра зросла до 95%. Розпад інституту сім’ї та насильство на екранах "співпало в часі" з 5 разовим ростом кількості важких злочинів (aggravated assaults) в цивільному житті. Всього 2% від чоловічого населення здатні проводити військові дії протягом тривалого часу (більше 40 днів). Всього 1% пілотів-винищувачів Другої Світової Війни відповідальні за 40%+ від усіх збитих літаків.

Читайте якісне!
Щастя Нам!

[1] http://www.amazon.com/Salt-Sugar-Fat-Giants-Hooked/dp/1400069807
[2] http://topics.nytimes.com/topics/reference/timestopics/people/m/michael_moss/index.html
[3] http://www.amazon.com/Killing-Psychological-Cost-Learning-Society/dp/0316040932
[4] http://www.amazon.com/Dave-Grossman/e/B001H6MBBM/ref=ntt_athr_dp_pel_1