малі підсумки

Пройшло трохи часу, і хочеться підвести якісь мінімальні підсумки

по-перше будова. її темпи з огляду на фінансові чинники сповільнюються. цього року ми ще зможемо вкласти септик/вигрібну яму і залити чистові підлоги
ми спробували взяти кредит на СС, але нам було відмовлено з огляду на "відсутність грошей".
цікаве формулювання для фірми, яка бореться за звання найбільшої у східній Європі.

по-друге втома. вона повсюдна і постійна. втома перш за все моральна. постійні неузгодженості з індійськими клієнтами, є тим випадком коли неспівпадіння світоглядних основ (християнство vs. індуїзм) безпосередньо відбивається на інженерному підході (порядок vs. хаос). я не буду писати високих фраз, але на мій погляд, такі поодинокі вийнятки як Рамануджан (відсилаю цікавих до книжки Гіперпростір Мічіо Кайку), тільки підтверджуть що Європеїдна думка має впорядковану структуру, чим вигідно відрізняється від решти

по-третє це відчуття самонереалізованості. воно випливає з пункту 2.
говорять що дивитись на зламану людину важче ніж на побиту. відкладати свої думки і плани "на потім" (особливо якщо вони не лежать в сфері аутсорсингу), це те ж що й відкладати на потім життя.
відсутність венчурних фондів, ангелів-інвесторів (відсилаю цікавих за тлумаченням цього терміну до Пола Грехана) фактично паралізовує зріле винахідництво. Вихід звідси один - це еміграція в фінансово сприятливі регіони. наприклад CERN, МІТ, Silicon Valley
хоча і тут не все райдужно - для прикладу - пошук за ключовим словом MOAST чи USARSim на careerbuilder.com не видає жодної вакансії.
Недавно ініціював зустріч з Кицмеєм (CEO SoftServe). підняв тему R&D та венчурних інвестицій/чи то пак співпраці заради створення продуктів. стратегію керівництва компанії найкраще описує фраза "не ми шукаємо нагоду, а нагода шукає нас". тобто сподіватись на можливість реалізації власних ідей в межах СС не варто.
про подальші плани наразі утримаюсь, але схиляюсь до думки що вивчення німецької та повернення до інженерії - пріоритет.

список прочитаного поповнився "таємницею" Андруховича, Куртом Воннегутом "хрестовий похід дітей", "колискова для кішки", "сирени Титана". за часом проведеним за читанням не жалію, але й особливого задоволення не отримав. зараз просто оргазмую на кожній главі Візій Мічіо Кайку, і конаю від усвідомлення того ким я не став не пішовши науковою стежкою.
в черговий раз даю собі обіцянку що мої нащадки будуть мати можливість на самореалізацію. і що вони житимуть в країні котра б належно фінансувала вчених-теоретиків.

також переглянули з добрих 50 фільмів. найяскравіші це "porco rosso" Міядзакі, "повернення кота" де Міядзакі директор та "останній король Шотландії" за справді класний фільм.