Спочатку про Стефку. То була моя перша залізна пані. Подарунок мами. За 10 років які ми були разом вона проїхала більше 120 тисяч кілометрів. Та ще й яких!!! - ще за часів Універу ми врізались в славську хлібовозку, потім ганяли до Києва, потім ремонтувались від київських зазіхальників в Рівному, потім їздили на зустрічі з дівчатами а потім була будова! Врешті-решт сина я також забирав з пологового будинку зі Стефунею.
Під її капотом немає такої деталі яку б я не замінив чи не ремонтував, і вона завжди відповідала вдячністю.Але забрати її з собою я не міг. Стефуня попала до хороших рук, і я вірю що вона прослужить ще не один рік.
Вже тиждень під нашими вікнами стоїть Зеня. То зовсім інакша пані. Вища, має дещо глибший баритон, трохи недоглянута, але з хорошим серцем. Щойно сьогодні, після тижнів чекання я зміг захистити водіння і тепер маю повноцінні права. І щойно тепер зможу зайнятись і Зеніним ремонтом і оглядинами Калгарі і Альберти :)
Щастя нам!
