Закінчив книжку біло-блакитного ліберала Фрімана з Нью-Йорка "Бегемот - історія фабрики і створення сучасного світу" і зміцнився в переконаннях що:
- реклама - велика річ, продасть будь-що
- цей професор напрочуд політизований
Тепер в деталях. Я дуже рідко залишаю відгуки, але прочитавши це "дослідження" не стримався і поставив 2! Дві зірочки з п'яти. На Амазоні [6].
Джошуа Фріман - професор історії
Нью-Йоркського Міського
Університету [4]. Історію можна вчити різну - середньовіччя, Європейської цивілізації, Японії, або новомодну історію соціального спрямування -
Афроамериканські дослідження [2], чи Робітничого руху [3]. Згадуємо що "яблуко від яблуні далеко на падає" і бачимо як внук [1]
профспілкового діяча, син робітника, продовжує родинну тему класової боротьби щоб в 34 роки захистити PhD, і почати викладати в 38. Він вільно цитує Маркса, Енгельса і Леніна. Зрідка проскакують цитати Троцького і Сталіна.
Книжка починається з 1721 року - дати побудови першої бавовняної фабрики в Англії - і до 1851 року - дати Crystal Palace Exhibition [5] - подає виважений опис подій, не применшуючи але й не зосереджуючи всю увагу на таких вразливих темах як примусова праця чи дитяча праця. Однак з настанням ХХ століття, автор відчутно зводить вліво. Фріман оспівує
радянську індустріалізацію, недбало згадує колективізацію і применшує
інноваційність Західного Світу. Адже це в СРСР перемогли пролетарі! Адже
все найкраще там - в 15 братніх республіках!
Смерть 7.5 мільйона Українців від Голодомору для професора Фрімана не варті навіть окремого речення. Єдиною можливою згадкою є "найбільша посвята в Радянському Союзі і Маоїстському Китаї прийшла з місць віддалених від фабрик, з сільської місцевості, де з селян видушували, інколи до межі смерті, ресурси необхідні для побудови індустріальних гігантів". Деінде в книжці він дбайливо перелічить загиблих в сутичках з поліцією сталеварів, однак тут щедро оцінює виморені 25% сільського населення України як "інколи".
Суто академічним недоліком є брак опису соціо-індустріального симбіозу. Чому заводи в Німеччині, Кореї чи Японії настільки відмінні від радянсько-китайсько-американських? Чому люди в Східній Європі прагнуть залишити і більше не повертатись на виробництво?
Підсумовуючи, ця книжка має надто багато упущень щоб рекомендувати її до уваги. Вдвічі прикро що ліві радикали обкопались в "науці" і використовують її для політичних цілей.
Щастя нам!
Читаймо якісне!
[1] https://en.wikipedia.org/wiki/Joshua_Freeman
[2] https://en.wikipedia.org/wiki/African-American_studies
[3] https://en.wikipedia.org/wiki/Labor_history_(discipline)
[4] https://en.wikipedia.org/wiki/Queens_College,_City_University_of_New_York
[5] https://en.wikipedia.org/wiki/The_Great_Exhibition
[6] https://www.amazon.com/review/R3873534KXGA87
