2015->2016

На початок 2015-того мій TODO список виглядав так:

• Книжка Пікеті
• Grazer
• TOGAF
• Circuit Course
• Японська 

Взявшись за справу, я хвацько викреслив перші два пункти [1] [2] в перші два місяці. Решта ж почала чинити неабиякий спротив:

• TOGAF, попри мої щиросердечні зусилля, таки довів мене до розпачу на 3-му розділі;
• Circuit Course - онлайн курс про паяльники, напівпровідники, осцилографи і транзистори - уступив місце курсу по Spark [3], який мабуть доведеться використовувати на роботі. Я, однак, не втрачаю надії і, в очікуванні Fundamentals of Electrical Engineering [13], купив паяльник Hakko. Бракує осцилографа;
• Моя Японська мова сублімувалась в купівлю навчального набору Genki 1 і п’яти аудіо дисків в машину. Ярема ж тепер відвідує ніхонго-но кураси двічі на тиждень, а на вихідних дивиться субтитровані аніме. Ми вже переглянули: The Last Exile [10], The Last Exile 2 [11], Yamato 2199 [12], і готуємось починати Cowboy Bebob [14].

Однак, є і звершення:

• Той-таки курс Spark від Berkley;
• Два курси від Princeton: Bitcoin and Cryptocurrency Technologies [4] і Paradoxes of War [5];
• Книжки Джона Грієра [6]: Secrets of the Lost Symbol і The Ecotechnic Future;
• Проза: The Forever War [7], Ready Player One [8], московітська книжка про їхнє ж бачення 1941-1945 років;
• 9 релізів Synergy Scheduler і супутніх проектів [9].

На 2016 наразі назбирав таке:

• Джон Грієр The Long Descent: A User's Guide to the End of the Industrial Age
  Кажуть, що Грієр розписує в ній маловідомі аспекти падіння великих імперій. Попри свій фірмовий розмірений стиль, він намагається бути лаконічним - ця книжка, наприклад, ледь перевищує 280 сторінок;
• Джон Лин Battle: A History Of Combat And Culture - відголос прінстонського курсу Парадокси Війни. Від цієї книжки я очікую незаангажованого погляду на головні битви європейців і їхні далекосяжні наслідки;
• Genki 1: ну ви вже в курсі;
• Fundamentals of Electrical Engineering: 12-ти тижневий курс. Два роки назад моїх сил вистарчило на три тижні. В 2016 хочу спробувати знову і вважатиму успіхом шість закінчених тижнів;
• Проза: The Children of the Sky Вернора Вінджа і Forever Peace Джо Хелдемана;

Фест вийшов список. Вже себе відчуваю закріпаченим :)
Щастя нам!


[1] http://shershen.blogspot.com/2015/01/r-g.html
[2] https://github.com/mushkevych/grazer
[3] https://www.edx.org/course/introduction-big-data-apache-spark-uc-berkeleyx-cs100-1x
[4] https://www.coursera.org/course/bitcointech
[5] https://www.coursera.org/learn/war/
[6] http://www.amazon.com/John-Michael-Greer/e/B001IOFELW
[7] https://en.wikipedia.org/wiki/The_Forever_War
[8] https://en.wikipedia.org/wiki/Ready_Player_One
[9] https://github.com/mushkevych/scheduler/releases
[10] http://myanimelist.net/anime/97/Last_Exile
[11] http://myanimelist.net/anime/10336/Last_Exile:_Ginyoku_no_Fam
[12] http://myanimelist.net/anime/12029/Uchuu_Senkan_Yamato_2199
[13] https://www.coursera.org/course/eefun
[14] http://myanimelist.net/anime/1/Cowboy_Bebop

Книжка, яку б я хотів прочитати

Перебираючи в голові улюблені книжки і фільми, можу виділити спільну для них рису: лаконічно, без любовного пафосу (а бажано взагалі без нього) змалювати проблему і описати відповідне їй технічне рішення.

Вам не спадало на думку, що наукова фантастика одностороння? Можливо мені це ввижається, однак в її лексиконі відсутні слова "невдача", "фіаско", "стримання". Для більшості (всіх?) книжок і фільмів, буде справедливо:

• людство переможе: навіть якщо на вівтар перемоги складено головного героя, світла ідея людства восторжествує;
• людство завжди праве: в своєму нестримному розмноженні; в неконтрольованому споживанні планетарних ресурсів; в підкоренні екосистем і вірі у своє божественне походження;
• чим лівіша ідея, тим радикальніша книжка і яскравіші лексика і герої.

Відверто кажучи, я думаю що поява книжок які б відступали від наведених шаблонів, була б дуже доречною. Тому я хочу описати один з можливих сюжетів, який мені було б цікаво прочитати. Головні тези:

• людство змальовано у всій своїй свинськості;
• цивілізація загине;
• головний посил книжки: сформулювати перелік життєво-важливих цивілізаційних інституцій (як-от армія, поліція, медицина, цивільна інженерія, вища освіта, ті), дослідити їх на предмет витривалості і віднайти для кожної "переломну точку".

Оскільки книжки "про почуття" читаються легко, тому давайте почнемо з них. Знайомтесь - головний герой - аспірант біологічного факультету Ф. Він закохується в студентку соціології Л і розкриває перед нею свою архі-таємницю - у вільний час він довів зв’язок між розумовою обдарованістю і расовим геномом. Л в осаді - якийсь прищавий фрік здійснив відкриття, яке з науковим цинізмом назавжди похоронить мем про "всеохоплюючу рівність", а з ним і всю її майбутню кар’єру.
Під тиском Ф знищує весь науковий матеріал і переключається на дослідження вірусів. Л зрештою кидає Ф заради іноземця Ч. Ф у відповідь розробляє смертельний вірус націлений на Ч, однак той швидко мутує і вражає всіх носіїв раси Ч. Згодом, завдяки між-расовим відносинам, вірус стає смертельним для решти людей.
По ходу дійства, різноманітні групи - від кіберпанків до футбольних фанатів, здавалося б ненавмисними справами розбирають перед переможною ходою віруса всі перепони виставлені урядами і індивідами.
І жодних багатотомників - з жартами і карикатурами не більше 250 сторінок :)

Напишіть! Я обов'язково прочитаю!

вулик

plug and play => move and benefit

В першому пості присвяченому професійній міграції я спробував описати сили що породжують її існування, а також юридичні пробіли викликані відсталістю законодавств. В цьому пості я спробую спрогнозувати розвиток професійної міграції.

На моє переконання першим еволюційним етапом буде перехід від поодиноких мігруючих спеціалістів до корпорацій середніх розмірів. В моєму баченні це групи чисельністю 300-500 чоловік, які володіють повним технологічним циклом. Достатньо легко уявити собі переїзд компанії з розробки програмного забезпечення - адже головне це голови людей, процеси і репозиторії коду. Решта, як-от: мережі, серверні, робочі місця, це незручності вимірювані в тижнях, які однак не зупиняють виробництво.
З появою 3D принтингу, навіть підприємства які вимагають близькості з виробничими потужностями стають значно мобільнішими. Чому б, скажімо, конструкторському бюро підводних човнів не переїхати в країну/штат/провінцію де нижчі податки або прозоріше законодавство?

Оцінимо необхідні для переселення вулика:

• соціальні сервіси
• земельну ділянку та нерухомість

Нехай чисельність нашої компанії буде 400 чоловік. Приймемо до уваги що соціальна замкненість таких структур буде вищою за традиційні установи і припустимо що 20% працівників знаходитиме партнера в межах компанії. Нехай кількість дітей і утримуваних пенсіонерів буде три людини на сім’ю. Таким чином загальна чисельність вулика становитиме:

400 * (100% - 20%) * (2 + 3) = 1600 чоловік, або 320 сімей

Оскільки ми згадали про структуру сім’ї, то доречним буде також перечислити необхідні соціальні сервіси:

• безпека: поліція і функціональна судова система
• офіційний статус англійської мови
• початкова і середня школи з міжнародною акредитацією: іншими словами, освіта отримана дитиною з вулика повинна визнаватись як в Швейцарії так в і Сінгапурі чи Голландії
• первинні медичні заклади з міжнародною акредитацією: така ланка повинна гарантувати якість та чистоту лабораторних аналізів, та забезпечувати прийнятну якість діагностування. Зауважте - я оминаю кваліфіковану [1] медичну допомогу, бо на моє переконання більшість нетривіальних заходів незабаром робитимуть в пригорщі закладів у світі; а за тривіальними люди звертатимуться до закладів з якими укладені договори страхування.

Наш вулик повинен займати якийсь земельний наділ. Для простоти постулюємо:

• кожна сім’я мешкатиме в окремому будинку
• за будинком закріплена ділянка в 5 сотих (20х25 метрів)
• один квартал складають 4 ряди по 10 будинків, дві широкі дороги по 16 метрів, два бек-лейни по 8 метрів. Разом 3.5 га на квартал, або 200 чоловік

Таким чином нам потрібно 7 гектарів заміської забудови. Тут таки нам потрібні виробничі приміщення. Нехай це буде 2 двоповерхові комплекси, які займуть ще один квартал. Тобто на один вулик потрібно приблизно 11 га. З логістичного погляду компанії найкраще житиметься в кластері з 5-6-ти подібних вуликів. Свого роду пасіці. По-перше це будуть люди схожого достатку і рівня інтересів. По-друге між вуликами, які займатимуться інноваційною діяльністю, може відбуватись крос-запилення ідеями і формування спільних підприємств.

Розглянемо тепер переваги які нестиме для приймаючої сторони розміщення пасіки. Слід розуміти що на виділення 50 га землі та проведення необхідних комунікацій "для приїжджих" в будь-якій країні світу потрібна сильна політична воля. За умови що цей етап пройдено, місцеве населення зможе отримувати прямі прибутки в сфері послуг (харчування, туризм, ремонтні роботи, ті), а також опосередковані (здешевлення страхової медицини, ріст пасажиропотоків в/з пасіки, ріст рівня суспільної дискусії). В середньостроковій перспективі вулики залучатимуть місцеве населення і ділитимуться виробничими процесами і досвідом.

Підсумуємо. Для розміщення пасіки нам потрібен розвинений державний апарат, високий рівень толерантності, повсюдне використання англійської мови, сильна політична воля. У відповідь, пасіки збагатять країну податками, технологіями і освіченими людьми. Вже сьогодні компанії на зразок Sony Pictures переїздять заради податкових канікул [2], а завтра вони робитимуть це зберігаючи більшу частину свого персоналу.

Щастя нам.


[1] http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B5%D0%B4%D0%B8%D1%87%D0%BD%D0%B0_%D0%B4%D0%BE%D0%BF%D0%BE%D0%BC%D0%BE%D0%B3%D0%B0

[2] http://www.latimes.com/entertainment/envelope/cotown/la-et-ct-sony-imageworks-vancouver-20140529-story.html

покращена виборча система

Відібрати надані права неможливо... їх можна лише девальвувати

Я

Надворі весна 2015 року і все очевиднішим стає криза лівої ідеології в світі. Для прикладу в Європі, колисці технологічної цивілізації, 20% молоді безробітні. Незважаючи на це потік дешевих іммігрантів зростає і на сьогодні кожен 10 житель Європи народжений за її межами [1]. Європейська економіка неінноваційна. Єдиний формат в якому європейці ще можуть змагатись з Америкою і Азіатськими Тиграми - це зала суду, де бюрократи вправляються в розкуркуленні корпорації на зразок Google [2].

Чекати змін від пануючої політичної системи безперспективно - споживачі велферу ніколи не проголосують за урізання соціальних програм, а оживити економіку без такого кроку неможливо.

Однак мріяти ще не заборонено. Тому спробуємо описати виборчу систему, яка б з однієї сторони гарантувала загальне виборче право, а з іншої девальвувала вплив паразитичного прошарку.

Описувана система буде бальною і охоплювати декілька категорій оцінювання. В ідеалі, я бачу систему, де 25% населення складають 50% всіх голосів.

• вік
• кількість дітей віком до 24 років
• дохід
• непогашена судимість
• медичні протипоказання
• найвищий рівень здобутої освіти
• перебування у військовому резерві чи на активній військовій/поліційній службі

На моє переконання голосування повинно бути обов’язковим і ухилення від голосування повинно нести адміністративне покарання кратне вазі голосу. Іншими словами, якщо професор фізики полінувався проголосувати - він зобов’язаний сплатити штраф.

Запропонована виборча система, на мій погляд, дозволить підняти вагу продуктивного прошарку суспільства, виключити алко- та нарко- залежних, і головне - повернути в політику змагання не лише за "серця", але й за "уми" виборців.

Щастя нам!


[1] http://en.wikipedia.org/wiki/Immigration_to_Europe
[2] http://www.wired.com/2015/04/eu-google/

рій

Бо найцінніше — не гроші, не заводи та підприємства, 

а "людський капітал"

Петро Порошенко

Кожні 5 років американська національна розвідка публікує 15-літній прогноз Global Trends [1]. Видання пропонує три сценарії розвитку - оптимістичний, реалістичний, песимістичний і охоплює такі сфери як економіка, політика, безпека, клімат, соціум. Прогнозисти також люди і нерідко помиляються, або упускають вагомі речі. Іноді настільки великі як 1/6 суходолу, або імпотенцію політичних еліт західного світу.

Global Trends 2030, видані в 2013, застаріли з першими зеленими чоловічками в Криму. Однак попри все, вони містять ряд непересічних ідей. І одна з них - поява висококваліфікованої мігруючої когорти людей. Такого собі рою в пошуках кращих умов життя і праці.

Щоб уникнути плутанини довизначимо поняття міграції. На сьогоднішній день вона носить здебільшого одноразовий характер. Тобто, люди, з різних причин, переїздять в іншу країну і осідають там на постійно. Це справедливо як для людей вищої кваліфікації (інженери, хіміки, програмісти), так і для біженців, гнаних з домів війнами, посухами і утисками.

Однак скоро нас чекає поява іншого виду міграції - фахової, тимчасової, контрактної. Гарним прикладом може служити DHCC - Медичне Містечко Дубаї [2]. Це вільна економічна зона, лікувально-освітній комплекс загальною площею 209 гектарів: з власним університетом, профільними госпіталями, сотнями лабораторій. DHCC стане домом для більш ніж 4000 лікарів. "Дім" зрозуміло ж буде тимчасовим, адже більшість фахівців будуть працювати за контрактом, по завершенні якого переїжджатимуть в інші лікувальні центри що зводяться по всьому світу.

Бюлетень Global Trends 2030 адресований в першу чергу законодавцям, а тому акцентує свою увагу на прогалинах правового поля. Зокрема з питань соціального захисту контрактних мігрантів: пенсій, медичного забезпечення, освіти їхніх дітей, тощо. Давайте придумаємо собі приклад - візьмемо канадійського громадянина, медичне дарування, який в 2010 році закінчує Стенфорд. Нехай його запрошують інтерном в DHCC і там він проводить два контрактних терміни - 20 років. Одружується, стає батьком. Переїздить в Сінгапур, звідки через чергові 10 років вертається в США, і ще через 10 приїздить в Канаду на пенсію. Питання на які сьогодні немає вичерпних відповідей:

• Акредитація та легалізація досвіду набутого впродовж контракту за кордоном вдома
• Міра в якій ОАЕ, Сінгапур, США повинні взяти на себе фінансування соціального забезпечення такої особи. Адже все своє професійне життя він провів в цих країнах
• Можливість обирати та бути обраними до муніципальних органів влади. Мені, наприклад, не відомі країни в яких це право надавалося б не-громадянам
• Чи повинна бути відмінною процедура набуття громадянства для дружини контрактного мігранта? Адже майже напевно це високоосвічений спеціаліст в якої немає часу/бажання вистоювати багаторічні черги, однак є змога обирати країну проживання.
• Наскільки справедливим є фінансування освіти дітей на батьківщині нашого лікаря, якщо всі його податки сплачувались закордоном?

Важливо зрозуміти еволюційність прийдешніх змін. Декілька десятків років назад компанії стали транснаціональними шукаючи нових ринків збуту і кращих кадрів. Переїзд, реорганізація, укрупнення відбувались рідко і мали високу ціну. З новим підходом, за рахунок консолідації необхідних ресурсів компаніям вдасться поєднати якість і швидкість, не ламаючи сім’ї працівників. Чого справді бракує - так це прозорості в міждержавних відносинах, питаннях оподаткування, накопичення капіталу. Переконаний що саме відсталість політичної еліти від реалій і потреб сучасного ринку створюватиме суспільні тертя, конфлікти і незручності.

В наступному пості я постараюсь розкрити концепцію "вулика", коли контрактна міграція розширюється з окремих сімей на цілі компанії.

Щастя Нам!
Воно буде нам потрібне.

[1] http://www.dni.gov/files/documents/GlobalTrends_2030.pdf
[2] http://en.wikipedia.org/wiki/Dubai_Healthcare_City

Яремінія

Коли Яремі потрібен контекст для нетривіальної думки, наприклад "а от в нас те-то працює інакше", він зазвичай використовує Яремінію. Це уявна країна, котра з часом набирає все більш реальних рис. По-перше вона має державну мову Яремінську, яка сторонньому слухачу була б схожою з Українською зі значною домішкою Англійської. Для прикладу Яремінською нормально сказати "візьми автобус до магазину", або "дякс" (прямий переклад thanks). Прапором Яремінії є жовто-синій біколор, бо як припало на морську державу її гріє жовтогаряче сонце і омивають сині океанічні хвилі.

Спочатку Яремінія була острівною державою розташованою трохи східніше Фолклендських островів. Пізніше в її розташуванні з’явився дуалізм, бо вона стала континентальною з сусідами Чилі і Аргентина. Парадокс розв’язався відколи в нас з’явилась книга "динозавропедія" з ілюстрованою історією Пангеї. З’ясувалось, що Яремінія спочатку належала до Японського архіпелагу - саме тому Яремінці так полюбляють суші, але згодом вона відділилась і помандрувавши океанами пристала до півдня Південної Америки. Така мандрівка дозволила Яремінії стати домом для Ледеців (середнє "е" при відмінюванні не зникає). Це, втричі довші за Блакитного Кита, 100-метрові рибини. А ще Яремінці настільки полюбляють сіль, що додають її з добривами в землю щоб овочі зібрані з грядок були відразу солені.

Сьогодні ж Яремінія отримала "символ". Я не до кінця осягнув ідею з центральним бунчуком, але два символи по-боках це риби:

Щастя Нашим Дітям.

r > g

Пропоную вашій увазі огляд книги "Капітал в ХХІ сторіччі". Її автор - Томас Пікетті [1] - народився в 1971 році, в 22 роки захистив кандидатську по економіці, викладав в МІТ, а зараз є засновником і професором Паризької школи економіки. В передмові, як і в заключній частині, Пікетті не приховує своїх політичних переконань, які зрештою корелюють з його особистими вподобаннями (бурхливий роман з міністром-соціалісткою, який мало не закінчився для нього кримінальним провадженням, попав навіть у Вікіпедію [2]).

Матеріал, який для книги готували більше двох десятків аспірантів і кандидатів економічних наук, дозволяє для певних країн охопити проміжок з 1700 року до сьогодення.

Така фактична база дозволила прослідкувати як змінювались економічні реалії зі зміною епох: останні відголоси середньовіччя, французька буржуазна революція, індустріальна революція, наполеонівські війни, обидві світові війни і небачений технологічний прорив ХХ ст.

Книга розпочинається дуже плавно - Пікетті знайомить нас з віхами в історії економіки - Марксизм, крива Кузнеця [3], а також з такими визначеннями як "капітал", "норма прибутку", "національний дохід", ті.

Трохи згодом автор береться за інфляцію і наочно демонструє чому І Світову Війну європейці називають "Великою": від незапам’ятних часів до 1914 року інфляція становила... 0%. Попри жахіття, які принесли на континент І і ІІ світові війни, вони мали і позитивний ефект - знищивши рантьє [5], завдяки ним виник середній клас.

В світлі московської війни проти України, було цікаво довідатись яким чином держави в минулому покривали свої непомірні військові витрати. Таких методів два:
- шляхом внутрішнього займу
- інфляція

Перший шлях притаманний країнам прецедентного права. Для прикладу Британія дев'яносто дев'ять років (1815-1914) розраховувалась за Наполеонівську війну і впродовж цього періоду платники податків витратили більше на відсотки по військовому займу ніж на освіту. Пікетті спекулює що саме економія на освіті спричинила занепад Англії в подальших десятиліттях.

Іншим шляхом пішли країни континентального права: Німеччина, Франція. Їм для погашення кредиту вистарчило 5-10 років, причому компресія добробуту викликана високою інфляцією запустила соціальні ліфти і значно омолодила економіку, дозволила почати все "з чистого аркуша паперу".

Книга багата на факти і порівняння. Зрештою автор доводить головну тезу - без фундаментального втручання законодавця, ми незабаром станемо свідками занепаду середнього класу і тріумфального повернення класу рантьє, які зосередять в своїх руках до 90% всього світового добробуту. Це і буде наслідком "r > g" де r - це процент за користування капіталом, а g - процент росту економіки.

ХХІ століття буде дуже непростим. Вже зараз, випереджуючи прогнози аналітиків, градус світової нестабільності перетнув поріг комфортності для більшості здорових людей планети. Попереду у нас десятиліття низького росту, роботична революція, зміна клімату і що найстрашніше - енергетична криза.

Я максимально рекомендую цю книгу. Вона дає оцінку сьогоднішнього світу і заповнює історичні прогалини. Рекомендую також блог Томаса Мерфі [4] - його пасажі про сприйняття енергії економістами як чогось "нехтувально малого" дуже доречно прочитати перед книгою Пікетті.

Читайте якісне.
Щастя Нам!


[1] http://en.wikipedia.org/wiki/Thomas_Piketty

[2] http://en.wikipedia.org/wiki/Aur%C3%A9lie_Filippetti

[3] http://en.wikipedia.org/wiki/Simon_Kuznets

[4] http://physics.ucsd.edu/do-the-math/2011/07/can-economic-growth-last/

[5] http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A0%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%8C%D1%94