Важливе не майно яким ми володіємо, а здатність творити це майно
Річард Фейнман [1]
Річард Фейнман [1]
Пишу це для себе самого - щоб потім пам'ятати заради чого всі випробування і сльози. Україна пройшла довгу дорогу. Ще 20 років назад ми володіли третім за потужністю ядерним потенціалом [6], випускали понад 300 ракет в рік, а 22 роки назад вперше в небо здійнялась Мрія (Ан-225). За цей час країна пройшла довгий шлях - ми вже не робимо атомних крейсерів, майже не виготовляємо ракет, не запускаємо супутників, не робимо літаків [5].
Колись я дивувався реплікам політиків про те що Україна - аграрна держава. А тепер зрозумів що це те місце яке нам відвели сильні світу цього. Високі технології (байдуже чи це нанотехнології чи генна інженерія чи літаки) - це перш за все національний інтерес. А тут нікому захищати національні інтереси.
Минулі 20 років, з мого погляду, катастрофічні для України. Ми втратили те що комуністи побудували ціною сотень тисяч життів. Вулиця "700-ліття Львова" перейменована в "проспект Чорновола", але що він зробив для її побудови ?
Те що не розрізали на металобрухт стоїть без модернізації; втрачені ринки і економічні звязки; корупція дала метастази у всі сфери діяльності. Митник, податківець, депутат - ось цвіт нації.
Вища школа кожного року випускає сотні аспірантів і професорів. А на основі чого вони роблять науку, якщо немає лабораторій? Фейнман після візиту в Польщу написав "тут не проводять експериментів, тому дана область неактивна" - цікаво що б він сказав про нас?
Країна розкладається і цей трупний сморід копоттю покрив приймальні мерів, коридори лікарень і класи шкіл. В нас 12-ти бальна система, але чи покращилась якість навчання? В нас болонський процес, але чому мільйон онкохворих приречені? Наряд міліціонерів кожного дня проходить повз мій будинок, але чому я не почуваю себе в безпеці?
Яке майбутнє в мого сина тут? Можу навести перелік ким він не стане - кінорежисером (бо немає кіно), професором (фантомно), конструктором (бо ми нічого не проектуємо), космонавтом (бо ми не космічна держава). Я збудував тут будинок, посадив дерева, але майбутнього в цієї країни немає.
Зате в нас є здобутки - ми набудували церков і стали 5-тою за релігійністю країною Європи [4]. При нагоді злі люди дослідили що це має зворотній ефект до добробуту і процвітання [3]. А ще ми планомірно позбуваємось яйцеголових [2] - на 2.5 проценти кожного року. Японські селяни з усіх сил втікали від своєї селянськості і за будьяку ціну давали своїм дітям освіту. В нас же нормою є забрати дітей з уроків/пар для того щоб посадити/обробити/викопати картоплю.
Обрані нами еліти не володіють достатнім багажем знань щоб усвідомлювати виклики часу і адекватно до них реагувати, а населення, розбещене радянським соціальним пакетом (гарантована медицина, безоплатна вища освіта, відпустки, ті) - потакає авантюристам і обіцянкам легких грошей.
Справжня біда в тому що народ України обирає відповідне його рівню керівництво. Згоден що за період незалежності населення таки чомусь вивчилось, але здобуті знання не покривають тієї бездни втрачених можливостей і розбазареного потенціалу.
В мене немає рецепту. Думки які витають надто абсурдні щоб бути дієвими. Кожного разу задаю собі питання - що виросте з дитини, яку в школі вчать фізиці, а ввечері зливають віск від вроків?
Тому, переконаний - ця країна приречена. В кращому випадку тут вирощуватимуть ліцензовані пшеницю і цукровий буряк, і в ХХІ столітті пишатимуться... тонами виплавленої сталі.
[1] http://lib.ru/ANEKDOTY/FEINMAN/feinman.txt_with-big-pictures.html
[2] http://elementy.ru/news?newsid=431243
[3] http://elementy.ru/news/431139
[4] http://tsn.ua/ukrayina/ukrayina-v-p-yatirtsi-naibilsh-religiinih-krayin-yevropi.html
[5] http://news.finance.ua/ru/~/1/0/all/2010/02/06/186431
