17 Mile Drive. Part 2

Продовжуємо про 17 mile drive

З музею ми поїхали до Santa Cruz, біля якої в нас закінчився бензин. Це співпало з бурчанням в шлунках, тому ми звернули в перше-ліпше містечко, де і машину заправили і себе нагодували. В містечку, крім заправки і купи ресторанчиків ще виявився салон Lamborghini, Aston Martin та інших знаменитостей. До його вітрин постійно липла і залишала свої масні плями від рук і носа чиясь фізія. За якихось 20 хв, я нарахував з 3 фізії різного кольору, статку і походження. Всі чмокали і присвистували – спочатку від машин, а потім від цін на них.

Містечко Los Gatos залишає враження елітного – багато-оформлені ресторани і кафе, пару галерей і музеїв, атмосфера добробуту – це його вирізняє навіть в Америці.

З ресторанчиків ми вибрали японський. З кусючого меню, ми зупинились на обіді з сушімі, рибного супу і рису. Поїли, поламали на пломбах пару зубочисток і рушили далі.

З Los Gatos ми взяли на південний захід і через 30 хв. були в Carmel. Дорога ті 30 хвилин крутила серпантини (оскільки ми переїжджали гірський хребет) і при тому дозволяла швидкість до 80 км/год.

Класно бути багатим і отримувати за це гроші. В’їзд на 17 mile drive коштує $9 з машини і враховуючи постійний потік, за рік туристи латають дорожні дірки і оплачують прибирання залишеного ними сміття. З дозволених для публічного відвідування місць – один з трьох гольф-клубів, берегова смуга і кафе. Решта – тільки для мешканців.

Тут відбувся мій досвід з гольфом, і як наразі – тільки глядацький (зате трофейний – кожен з нас все-таки виніс пару м’ячиків). А враження – просто суперові: гладенькі поля, зелена трава, чисті ставки, сонце, вітер і спокій. Думаю що гольф, як спорт і бізнес – це наступна «велика ідея» для України. Ендрю Ві, наприклад, переконаний що його вуйкові (керівник Стрийського РТМР) сподобається ідея з гольфовими полями на території мисливських угідь. В міжсезоння це б давало суттєві прибутки.

На закінчення, ми проїхались береговою смугою.

А потім - та сама дорога в готель, але в потемках. Додому ми попали в 23-тій. Після дня вражень і водіння я відключився відразу. ...і зранку вже починався останній тиждень відряження...

Ще декілька фото:

17 Mile Drive. Part 1

фото: кава-латте перед дорогою, Сан Матео

Отож, неділя. Останні вихідні перед відїздом додому (чому невимовно радий).
За рекомендацією співробітників, ми поїхали на 17 mile drive (100 миль від готелю). Про нього дещо пізніше. В цьому пості про музей авіації, котрий нам трапився по дорозі.

Це двохповерхова будова, на обочині аеропорту і 101 Interstate. Тут повно дітисьок (хоча на відміну від Хюстона їм не дозволяють мацяти всі залізяки - деякі дуже навіть гострі) і низьких частот від злітних смуг. А ще - пара цілком цікавих експонатів.

Першими нас зустріли пенсіонери, аматори залізничних колій














Вони будують фантастичні за деталізацією траси - 2-х ярусні, з тонелями, станціями, тупиками, перемикачами доріг і навіть з ДТП. Така залізниця - мрія кожного хлопця. Як шкода, що виростаючи тільки одиниці з нас не міняють фантазії на карєру і гроші.
Далі - виставка по-суті - двигуни, кабіни пілотів різних літаків (зокрема і 747), і пара турбін.
цікаво що перші авіаційні двигуни це 60 к.с. при більшій масі за жигулівський двигун. Може то приробити своїй Стефуні крила?

Факт того, що ми не дуже помітили як провели 2.5 години в музеї. Наступна зупинка - Los Gatos

Йосемітський Національний Заповідник

Хоча чергове відрядження проходить без фанатичних на розїзди співробітників, цієї суботи ми вибрались в йосемітський національний заповідник. Це 180 миль на схід від Сан Матео.
Коротко про нього - тут http://en.wikipedia.org/wiki/Yosemite_National_Park
Для тих хто не хоче/не вміє/чи не може прочитати з релігійних переконань скажу, що Йосеміті - перший заповідник в США, найбільш відомий своїми гранітними скелями, водопадами, ріками та фауною.

З 6-ти годинної дороги (3 туди, 3 назад) особливо хочу згадати серпантин, на підїзді до парку. Це двохполосна дорога, довжиною (приблизно) 20 км , фактично викута в скелі. Крутим віражам додає пікантності і перепад висот - після кожного віражу доводиться сковтувати слину, бо закладає вуха.
на фото - частина серпантину і 1/2 підйому. перед нам ще приблизно 40 хв дороги вгору

колись краєм вуха чув репортаж, що після розповсюдження ігрових приставок, американські заповідники втратили більше половини відвідувачів. мабуть так воно і є, бо за етнічною складовою в парку переважали японці, індуси і латиноси.

Своєю красою і величчю парк вражає ще на підїзді. Щоб зіваки не падали в урвища і не створювали заторів, кожних 500-1000 метрів на дорозі зроблені "кишені", де можна припаркуватись, вийти з машини і насолодитись краєвидами. Культура водіння виражається ще й в тому, що важкий та повільний транспорт заходить в ці кишені щоб пропустити швидших.

фото, зроблене з "кишені"


Коли ми врешті в'їхали в долину, то опинились серед двох водопадів. Вони живляться талою сніговою водою і пересихають на літо. В парку прокладені асфальтові доріжки і курсує маршрутний транспорт. Як би це дивно не звучало, але саме таким чином американцям вдається дбати за долиною - туристи майже не сходять з доріжок, і не користуються власним транспортом. Цього року і парк зачепило глобальним потеплінням - зимою випало тільки 1/3 снігу від звичайного, і вже зараз підстил настільки ж сухий, як у Вересні.

Після "кола пошани" на маршрутці, ми взяли на прокат ровери. Такі... дивні... їздити ними можна тільки по відведених доріжках і вертати незамазаними :) Але це тільки з арендованими. на власному ви можете їхати куди душа бажає - дітиська там піруети крутять.
На території парку є готельний комплекс, магазини, лікарня - сюди провести медовий місяць приїздять багато молодят; тут чудове місце для виїзних семінарів; працюють школи альпінізму, каякарства, і сотня інших. Ще трошки про культуру - в парку є майданчики для розбивання палаток (повністю заставлені зараз) і місця для вогниц; при бажанні можна піти в звичайний похід (перед тим обовязково зареєструватись, щоб в разі "чого" рятувальники могли вам допомогти); собаки - тільки на поводку (чого нема і років 20 не буде в Україні)

Майбутніх планів немає. Експромпт - найкращий! Тому відразу з понеділка ми відкриті до нових пропозицій!

Ще пара фоток: