Христя забронювала нам столик ще за 3 тижні до виступу. Він був другий від сцени і перший від самих Півнів. Їх менше. Немає Ярки, проапгрейдили барабанщика і гітариста.
Але є пузатий Чайка і чахл Барбара, і Джон-Сук.
Півні відіграли концерт на 5+! Було класно:
Зате публіка була пасивною, фригідною і інертною. Це єдине на що спроможні так звані львів’яни за квитки по 100 грн. – сидіти і стікати кисельними флюїдами, пердіти і вдихати власний кіч. Ці нереалізовані лезбійки й гоміки своїм снобізмом, рагулізмом і сублімацією дозрівання вигнали зі Львова все прекрасне і хороше.
Перед сценою на доставлених стільцях сиділа пара теличок-кумушок, які підло обманули долю і замість того, щоб вже лежати в ліжку в якійсь Суховолі, і виставивши на 5.30 ранку будильник готувалися вдягти халат і піти доїти корів, невдоволено споглядали на Півнів і паскудили весь концерт. Та йдіть дури в зооветеринарний технікум, і не засмічуйте собою нормальні товариства.
Чим ще більше здивований - це звідки цих нелегальних сільських емігрантів набралось на весь «клуб достойних Львів’ян»? і як цей клуб може себе так називати після того, як їхній фейс-контроль пройшли ті телиці? і чому немає міської прикордонної служби, котра б це бидло видворяла за межі міста, або хоча б видавала візи для візиту в центральну частину Львова?
Львів мертвий. Від Львова залишився тільки «Міф про «Міф про Львів»». Тут непробудні сутінки рагулізму і бидлізму. Серв і ще пара-трійка компаній збирає в своїх штатах неемігровані залишки з претензією на спадкову інтелігентність, але це не робить погоди для мільйонної орди насіннєлускаючих.
Немає радіостанції з не-попсовою музикою. Львівське ТВ – це live реаліті-шоу «з хліву до столу». Немає арт-центру, джаз-клубу, немає вело-парку, не працює гірськолижний витяг на кайзервальді. Зате повно рагулів, руских і циган.
Вихід бачу в тому щоб вернути Львову водоверть політичного і економічного життя, а разом з нею – еліту. А для цього слід провести політичну реформу, котра б виділила Західну Україну + Закарпатську та Чернівецьку області в Західно-Українську автономію.
На мій погляд так можна запобігти відтоку мізків з Галичини.
Мисливець – це охоронець природи. На членські внески, товариства оплачують роботу єгерів і лісничих, організовують рейди проти порушників і браконьєрів, розводять дичину і доглядають за нею в несприятливу пору.
Посвідчення мисливця я отримав наприкінці минулого року. Цьому передувала успішна здача теоретичних іспитів з полювання і звичайно ж – сплата членських внесків. Крок 2 – це вироблення дозволу на гладкоствольну вогнепальну зброю і її придбання. В цій колонці я спробую описати всі вимоги дозвільної системи України.
Система, що регулює обіг спецзасобів (як-то наркотичні/психотропні речовини, зброя, вибухівка, т.п.) є дозвільною – тобто особа (фізична/юридична) що висловила бажання займатись даним видом діяльності чи реалізувати/придбати спецзасіб повинна довести свою відповідність цьому.
Так, для придбання гладкоствольної вогнепальної зброї, фізична особа повинна:
З вищенаведеним списком документів, прохач звертається в дозвільну службу при районному відділку міліції, де оформляється дозвіл на придбання зброї і де ця зброя потім буде реєструватись.
Після отримання дозволу на придбання зброї, прохач повинен в тримісячний термін з дня отримання дозволу придбати зброю
У випадку, якщо дозвіл на придбання зброї не був використаний, після тримісячного терміну він тратить чинність і потрібно знову пройти всі 7 пунктів для отримання нового.
Досить теорії – перейдемо до практики
В районному відділку вам запропонують оформити всі формальності за 700 грн. Крім грошей вам доведеться принести характеристику від дільничного, довідку з місця роботи, 4 фото 3х4 і чотири ксерокси паспорту.
Якщо проходити всю процедуру самому, то це складе 500 грн., але займе 2-3 дні вашого часу.
| Назва Дозволу | Офіційна вартість | Додаткова вартість |
| довідка від нарколога | 29 | 10 |
| довідка від психіатра | 12 | 0 |
| загальний медичний огляд | 29 | 50 |
| позитивна характеристика від дільничного інспектора | 0 | 20 |
| курси володіння вогнепальною зброєю | 70 | 70 |
| довідка про відсутність судимості | 22 | 0 |
| оформлення заяви в Дозвільній Системі | 0 | 200 |
| довідка з місця роботи | 0 | 0 |
Перші 6 днів відпустки ми провели в Славсько. Наступного місяця тут проведуть позачергові вибори сільського голови. Теперішній відзначився тим, що безбожно крав і ні копійки не видавав на потреби села. А село, попри весь туристичний потік залишилось забитим, запущеним селом з препаршивими дорогами, препаршивим сервісом і височенними цінами.
Дорога в будь-якому напрямку на Уазику це 30 грн. за машину. Якщо ви маєте намір з’їхати хоча б трохи з асфальту, то ціна такої прогулянки зросте на 5-10 грн.
До цього, Уазик буде ровесником вашої бабусі, підскакувати на кожному камінчику і доводити вас до мління запахом бензину.
Проїзд на Тростян (на людину):
Уазик до крісла – 5 грн.
Уазик до Центру – 15 грн.
Крісло – 10 грн.
Підйом на бугелі – 5 грн.
Проїзд на Захар Беркут (на людину):
Уазик до гори – 15 грн.
Денний скі-пас, будні – 60 грн.
Денний скі-пас, вихідні – 100 грн.
Проживання
Як і минулого року ми жили в Бурковських. З нами відпочивала компанія з Донецька і сім’я з Дніпропетровська. Попри все моє упередження до мешканців Донбасу, це такі самі люди що й ми – журяться такими ж високими цінами на житло, низькими соціальними стандартами і так само розчаровані у біло-блакитній команді, як ми в помаранчевій.
Двомісний номер з сан-кутком – 150 грн/добу. Сніданок – 20 грн., вечеря – 30.
Таким чином можна підбити добові фінансові витрати грн/людину:
| Проживання | 75 |
| Сніданок + вечеря | 50 |
| Транспорт до/з гори | 30 |
| Катання | 60 |
| Обід на горі | 30 |
| Прокат спорядження | 50 |
| Сума | 295 |
Якщо ви бажаєте інструктора, то доплюсуйте до цієї суми 80 грн/год.
Висновки
$50/день – це вартість відпочинку в словацьких і польських курортах з розбудованою інфраструктурою, якісними дорогами і приязністю місцевих мешканців. В Славсько ви доплачуєте $10 за хамство водіїв, прокатників і бугельників, розбиті дороги, невмотивовано-високі ціни і купи сміття.
Ми напевно більше не вернемось в Славсько. Це просто НАДТО ДОРОГО.
Славсько розбудовується – готелі ростуть на кожному вільному клаптику землі. Попри це, село немає каналізації, водопостачання, теплотрас, мостів. Дороги, прокладені за Бабці Австрії до цього часу ніхто не ремонтував - діри просто заливали асфальтом.
Гори сміття чекають повені щоб бути змитими вниз по течії.
