Поділюсь тільки тим, що протягом читання цієї книжки мене «зачепило».
Книгу складають два томи. Перший, закінчений і випещений мовою, залишив після себе смак молодого вина. Том другий, обірваний недугою письменника не залишає півтонів. Це витримане, вистояне червоне вино. Воно рубіном грає проти сонця, і роздумами розливається по венах.
Дело в том, что пришло нам спасать нашу землю; что гибнет уже земля наша не от нашествия двадцати иноплеменных языков, а от нас самих; что уже мимо законного управленья, образовалось другое правленье, гораздо сильнейшее всякого законного…. Все будет безуспешно, покуда не почувствовал из нас всяк, что он так же, как в епоху восстанья народ вооружался против <врагов>, так должен восстать против неправды.
Це слова написані задовго до 2004 року, коли ми вийшли на площі і майдани відстоювати правду. 159 років до помаранчевих подій Гоголь описав країну, сточену бюрократією і хабарництвом; низьким рівнем освіти та обізнаності населення. Країна, ним описана була приречена, і сколапсувала в 1917. Приреченою є і її правонаступниця. Та чи приречені ми?
На відміну від нашого східного сусіда, Україна це не країна 2-3 міст. Українцям противна ідея «барина», котрий зосереджує владу і «прожигает жизнь» коштом ницього існування своїх підданих. Попри весь біль реформ та гіркоту розчарувань, в більшості умів вже засіла ідея що вони «європейці». Над розумінням цього терміну ще працювати і працювати, але перший і можливо найважчий крок подолано
Ми вже перестали вірити вождям і починаємо замислюватись над програмами політичних партій. Ми вже не даємо собі брехати в обличчя і вимагаємо від політиків звітності. Нам подобаються вільні, хоч часом підлуваті, журналісти
Перед нами багато роботи і найважливіше почати з себе – не викидати сміття під чужими парканами, працювати, а не мріяти щось в когось вкрасти, вчитись, а не хизуватись кількістю куплених дипломів. Переконаний – в нас вийде. Можливо потрібна буде зміна поколінь, але:
це Україна котра дала світу першого конструктора космічних ракет (Корольов), гелікоптера (Сікорський), найкращі вантажні літаки (Антонова), надточні ракети серії СС, найкращі космічні носії Зеніт і Дніпро; це українські інститути рахували корпуси підводних човнів і аеродинаміку винищувачів СРСР; це українець першим прорахував траєкторію польоту до Місяця; це наша земля виховала математиків Банаха, Підстригача та тисячі інших; це Україна, де в 2004 році, попри весь революційний максималізм, влада змінилась мирним, законним шляхом.
І це тому не варто нашим недоброзичливцям сподіватись що ми спотикнемось на етапі реформ. В нас немає Сибіру і фантастичних покладів вуглеводнів – немає чим задобрювати громадян і непомітно скочуватись в фашизм. Ми не ведемо війн і тому урядові важко приховати злочини за пафосними патріотичними гаслами. Ми не маємо імперських замашок, і тому недієвими є зверхність до партнерів.
Ми – європейська нація, миролюбна і толерантна. Це наш прапор формують «золото землі та блакить мирного неба».
Єдиним способом залишитись при владі в Україні - це проводити реформи, зміцнювати економіку і лити компромат на опонентів. І така модель носить імя "демократії"
