Понеділок... після слізних вимолювань мене таки випустили швидше! - бо в !!!20.15!!! з роботи.
Після вмовлянь робочих прийшла черга домашніх - довелось відмовляти маму від допомоги у складанні сумки. В результаті до києва ми поїхали без купальників&плавок і сорочок на довгий рукав. З першим ми звичайно правильно вламали маму (де вона цікаво собі уявляла купання в києві?), а от друге даремно послухали - ввечері і зранку таки прохолодно
Потім поїзд і вокзал. Деякою нашою недалекоглядністю було включити в перелік ранкових (передконсульських) занять (візиту в кльозет, здавання речей в камеру зберігання) ще й сніданок. Ті 30 хвилин коштували нам потім чимало нервів...
Читаючим - ділюсь самим откровенним - біжіть прямо з поїзда, заспані, непередягнуті і можливо навіть не випорожнені до посольства/консульства! - бо там, люди менш аристократичні і/або більш локальні ВЖЕ склали список відвідування.
факт того що в 8.30 ми записались в список під номером 26! і це при тому, що до нас (враховуючи що під одним номером нерідко йшли 4-особові сімї) було близько 40 людей!
Загальна кількість анкетантів ~ 60.
а тепер задачка з математики.
Дано: пропускна спроможність консула 20 анкет на робочий день.
Питання: скільки треба днів щоб обслужити 40 людей?
Правильна відповідь - більше одного
=;-)
після таких міркувань ми з Христею просто зачахли - два дні в Києві аж ніяк не входило в наші плани:
1. ми не відпрошувались з роботи на стільки
2. в нас небуло нічлігу
3. ми просто не були готові - в нас навіть не було парасолі
тому був прийнятий такий сценарій - стоїмо до останнього, і попутньо проробляємо варіанти з житлом. Ми також вирішили що назавтра (якщо сьогодні нічого не вийде) - приходимо о 5 годині ранку під посольство, оскільки в 7.30 в списку вже налічувалось 14 записів!
Першою хорошою новиною з початку дня стало те, що прийом заяв продовжили зі стандартних 9.30-13.00 до післяобіддя.
в 13.15 ми пішли до Києвського офісу СофтСерву шукати підтримки з корпоративною квартирою. Нажаль СС її більше не утримує.
Потім... а потім були години млісного очікування. в 16.15 (15 хвилин ПІСЛЯ закриття посольства) нас пустили в середину і обслужили за 5 хвилин.
Важко сказати з наскільки змішаними почуттями ми виходили. З однієї сторони нам вдалось успішно здати документи, познайомитись з багатьма чудовими людьми (аспіранти університетів, чудова жіночка з Івано-Франківська що запропонувала нам готель, милий телепузик з Рівного), а з нішого - 9 годин перед гратами залишило в душі терпкий присмак...
Тим не менше - документи здані. Стомлені ми побрели до кавярні Kaffa, де пересиділи зливу і всмоктали два заварничка з кавою.
Кофеїн створив чудо, бо наші гудучі ноги донесли нас до Arena City, де ми просто прифігіли. Взагалі, то Київ цього разу просто вразив - шаленим темпом росту, прекрасними храмодерами, загальним добробутом.
