середа, травня 16, 2018

літопис мануфактури - огляд

Закінчив книжку біло-блакитного ліберала Фрімана з Нью-Йорка "Бегемот - історія фабрики і створення сучасного світу" і зміцнився в переконаннях що:
  • реклама - велика річ, продасть будь-що
  • цей професор напрочуд політизований
Тепер в деталях. Я дуже рідко залишаю відгуки, але прочитавши це "дослідження" не стримався і поставив 2! Дві зірочки з п'яти. На Амазоні [6].

Джошуа Фріман - професор історії Нью-Йоркського Міського Університету [4]. Історію можна вчити різну - середньовіччя, Європейської цивілізації, Японії, або новомодну історію соціального спрямування -
Афроамериканські дослідження [2], чи Робітничого руху [3]. Згадуємо що "яблуко від яблуні далеко на падає" і бачимо як внук [1] профспілкового діяча, син робітника, продовжує родинну тему класової боротьби щоб в 34 роки захистити PhD, і почати викладати в 38. Він вільно цитує Маркса, Енгельса і Леніна. Зрідка проскакують цитати Троцького і Сталіна.

Книжка починається з 1721 року - дати побудови першої бавовняної фабрики в Англії - і до 1851 року - дати Crystal Palace Exhibition [5] - подає виважений опис подій, не применшуючи але й не зосереджуючи всю увагу на таких вразливих темах як примусова праця чи дитяча праця. Однак з настанням ХХ століття, автор відчутно зводить вліво. Фріман оспівує радянську індустріалізацію, недбало згадує колективізацію і применшує інноваційність Західного Світу. Адже це в СРСР перемогли пролетарі! Адже все найкраще там - в 15 братніх республіках!

Смерть 7.5 мільйона Українців від Голодомору для професора Фрімана не варті навіть окремого речення. Єдиною можливою згадкою є "найбільша посвята в Радянському Союзі і Маоїстському Китаї прийшла з місць віддалених від фабрик, з сільської місцевості, де з селян видушували, інколи до межі смерті, ресурси необхідні для побудови індустріальних гігантів". Деінде в книжці він дбайливо перелічить загиблих в сутичках з поліцією сталеварів, однак тут щедро оцінює виморені 25% сільського населення України як "інколи".

Суто академічним недоліком є брак опису соціо-індустріального симбіозу. Чому заводи в Німеччині, Кореї чи Японії настільки відмінні від радянсько-китайсько-американських? Чому люди в Східній Європі прагнуть залишити і більше не повертатись на виробництво?

Підсумовуючи, ця книжка має надто багато упущень щоб рекомендувати її до уваги. Вдвічі прикро що ліві радикали обкопались в "науці" і використовують її для політичних цілей.

Щастя нам!
Читаймо якісне!


[1] https://en.wikipedia.org/wiki/Joshua_Freeman

[2] https://en.wikipedia.org/wiki/African-American_studies

[3] https://en.wikipedia.org/wiki/Labor_history_(discipline)

[4] https://en.wikipedia.org/wiki/Queens_College,_City_University_of_New_York

[5] https://en.wikipedia.org/wiki/The_Great_Exhibition


[6] https://www.amazon.com/review/R3873534KXGA87

середа, квітня 18, 2018

4 роки 9 місяців 24 дні

Лідочка запиталась "а чому люди мають таку форму - руки, ноги, голова, живіт". Коли почав про еволюцію, вона "а! то як в Once Upon Time, Life - спочатку щось вилазить з води, а потім стає тваринкою і вилазить на дерево".

Іншого дня, прийшла в платті, я упустив момент підкреслити як воно їй личить і Ліда сказала "чому ти не побачив мене в одязі, коли я прийшла" (дослівний переклад з why haven't you noticed my dress when I came in). Отак. Дивитись треба, тату :)

Щастя нашим дітям!

вівторок, квітня 03, 2018

літопис мануфактури

Минулого тижня натрапив на відгук за книжкою Джошуа Фрімана "Бегемот - історія фабрики і створення сучасного світу". Кажуть він дозволяє собі такі непристойності як залежність добробуту населення від наявності виробничих потужностей, а також підраховує історичну соціальну вигоду від дитячої праці.
Хоча... ну що це я? Адже він біло-блакитний ліберал з Нового Йорку. Зрештою, почитаємо!

Читаймо якісне!
Щастя нам!