Гріх нарікати на літо 20-го року - погода видалась теплою, сонячною, недощовою. Вже звиклось до відсутності комах - лише один бомбель від комариного укусу. Бачили оленів, бобрів, єнотів, крабів, ящірок... Бачили людей, однак розмовляли в основному з віддалі і формально. Через вірусну істерію музеї стояли закритими, однак це не так важливо.
З Вереснем прийшли лісові пожежі, а з ними відчуття невідворотності змін. А може це всього лише усвідомлення застою?
Прочитав Марка Аврелія, замовив Плутарха, стараюсь витримувати ритм зі щоденними віршами Ліни Костенко.
Відчуваю тривогу і розгубленість. 10 років назад, в ці осінні дні, ми окрилені надією пакували валізи до Канади. Тепер я мало не щодня вдивляюсь в минуле і стараюсь вловити бодай відблиск того колишнього себе - непоступливого, повного віри і наснаги... скільки ж я розтратив за ці 10 років? Що набув? Чого чекати від наступних 10?
Люди потомлені. У них ще залишилось терпіння, однак його поклади вичерпуються з кожним переглянутим серіалом, з кожним заголовком новин, кожним повідомленням. Адресоване запитання сприймається як образа.
Уряди друкують гроші. Наразі - по 6 доларів щодня на особу в т.з. західному світі. Рахуйте що сніданками вже забезпечені усі. Думаю наступного року емісія дозволить роздати кожному ще й по обіду.
Марк Аврелій написав "кожен з сорока роками за плечима та двома очима в голові бачив і минуле і майбутнє - обоє схожі". Чого ж чекати? Техногенних катастроф? Віднайти б наступну Берлінську Стіну щоб з її падінням дати волю мільйонам... Однак люди втомлені і від свободи - їх гнітить відповідальність.
Мономайбутнє завершилось. Ми ще полетимо на Місяць, можливо новинарні покажуть розпущену марсіанську квітку; однак квітка потребує бджоли... Людям байдуже. Людям хочеться сп'яніння і слави.
the universe ... is just a universal computer, and nothing more
Всесвіт є всього лиш універсальним компютером, і нічим складнішим
Стівен Вольфрам [1]
18 років після New Kind Of Science професор Фольфрам випустив її ідеологічне продовження - книгу "Проєкт пошуку фундаментальної теорії фізики" [2]. Вона худша - на цілих 370 сторінок і зосереджена на тлумаченні відомої нам фізики мовою обчислювальних елементів. Якщо NKS був зосереджений на кліткових автоматах (cecular automaton) [3], то PTF-FTP оперує мовою гіперграфів [4]. Загалом, теорія графів є розділом дискретної математики, і чи не найулюбленішим предметом в Університеті. Мені дуже подобається і стиль, і викладення, і доступність ілюстрацій.
Варто зазначити що весь проєкт у відкритому доступі [1] (цього разу навіть з програмним забезпеченням [5]).
Читаю і буду старатись написати її огляд впродовж наступних 6 місяців.
Коли в 2016 році Британія проголосувала за Брекзіт, мені доводилось чути гіркий розпач від чималої кількості співрозмовників. Одного разу мій співробітник виразив рішучу незгоду і жартома запропонував перестріляти англійських бабусь. Це до слова про терпимість лівих... зокрема у Канаді.
Коли того ж року Америка проголосувала за Трампа, і теле-радіо та онлайн заповнив жовч ненависті, в мене виникла підозра що якісь ліваки таки спробуть втілити свої марення в реальність. Однак цілий ряд масових вбивств [1] які сталися згодом немали жодного натяку на відхід від "шаблону": вбивця-одинак, автоматична зброя, випадкові жертви.
В 2017 році світ зворохобив 8-ми хвилинний ролик про ботів-різунів [6]. Ми переглянули його сім'єю і я скористався нагодою застерегти дітей від соціальних мереж і поширення своїх політичних переконань. Я був переконаний що впродовж наступних двох років ми почуємо про першого робота-кілера. Однак нащастя мої побоювання не справдились.
То як міг би виглядати такий робот-вбивця? І чи заявить він про себе в цьому десятилітті?
Звернімось до вікіпедії [2] і побачимо з 2010 року навіть не передові індустріальні країни на зразок Сербії мають програми для розробки роботизованих бойових комплексів. Однак мене непокоїть не серійний зразок якогось автоматичного танка, а самопал - кустарна система, виготовлена і встановлена ідейним одинаком. Такому навіть не треба бути фанатиком - достатньо бути вмотивованим і мати за плечима початковий курс електроніки, програмування і дохід достатній для обладнання домашньої майстерні.
Доречі, в 2015 році вийшла стаття яка виокремлює інженерів як групу схильну до насильницького екстремізму [3]. Та, в свою чергу, посилається на публікацію з 2007 року [4], яка пояснює таку схильність "нереалізованими можливостями". В спрощеному трактуванні - молоді особи отримують освіту і навики, які їм ніде реалізувати, то ж вони слідують за руйнівними течіями заради можливості професійної реалізації.
Ця думка не нова: в 2005 році вийшла книжка Петра Турчина [5], в якій він пов'язує політичну нестабільність з "перевиробництвом еліт" - осіб яких ми б могли охарактеризувати як випускників юридичних та дипломатичних напрямків. Тобто, якщо у вас університети випускають в 10 разів більше юристів з конституційного права ніж цього потребують органи державної бюрократії - чекайте революції і заміну бюрократів.
Однак технології можуть значно демократизувати цей процес включивши в нього інженерів. Давайте врешті подивимось що можна сьогодні зробити в гаражі маючи $1000.
Перш за все - розпишемо сценарій: нашим героєм буде інженер середнього віку, неодружений або розлучений, якого "не розуміють" на роботі і який полюбляє новини від News Today. News Today впродовж останнього часу нагнітає істерію і обрав президента країни об'єктом цькування. Наш інженер проходить всі стадії радикалізації і готовий до дій. Однак не володіючи відповідним фізичним і психологічним станом для вчинення "розправи" власноруч, він надає перевагу роботу.
Це буде Raspberry Pi 4 [7] за $75, з камерою за $100 [8] і акселератором комп'ютерного зору за $100 [10]:
Ми скористаємось OSS бібліотекою TensorFlow Light для обробки зображень [9]. Наразі наш кошторис $275. Додамо якусь гвинтівку з довгим стволом і сервоприводи:
і будемо вважати що решта $100 піде на конструювання стенду, блок живлення, випробування.
За умови розміщення такої системи десь на піддашші з постійним живленням від міської електромережі, вона може чекати на появу бажаної особи місяцями. Уявіть щось таке встановлене за 12 місяців до заключного футбольного матчу Євро. Все-одно хто виб'ється до фіналу - з високою вірогідністю можна чекати в центральній ложі перших посадових осіб держави.
Я боюсь що ця ідея настільки проста і легка в реалізації, а наше інформаційне поле настільки насичене нетерпимістю, що поява такого класу вбивць - лише справа часу. Технології вже давно поруч з нами.